"Чому Світ наш такий?"
Честер Фінч
Я своїх фантазій,страждальний герой.. Я сердце своє,вже закрию на замок. Все часто бачу страх,який живе у моїх стінах. Закритий Альманах.. Немаю світла у очах.. Я вже бачив все,що було колись.. Весь Світ прогнив,та в ньому полум'я горить. Я часто бачив у снах. Історії людей важкі.. І серед них,лиш бідні всі. Немаю змоги я,всім їм допомогти.. Чому Світ наш такий? Хто винен у бідах всіх? Невже не досить крові і болі.. Щоб зрозуміли всі. Війна-важка хвороба! Потрібно знищити її..
2023-04-04 08:10:27
0
0
Інші вірші поета
"В нас за вікном сніги не йдуть" "Хтось скаже" "Добрі Люди" "Згадаю"
Інші поети
Adian Rahaman
@Adian_Rahaman
Трояндочка
@Rose_Senorita
Схожі вірші
Всі
Чуточку внимательней
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
2313
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11813