"Думи про головне"

Честер Фінч

Вибір людини, що це означає? Хто вірить ідолам, а хтось в душі цього немає.. Права людини-уже не сильні.. Всі на права, давно вже не зважають.. Сьогодні вбили за слова. А завтра зловлять за права.. Як вірити цим ляльководам? Як серед них, справжніх людей знайти.. Все в пошуках я правди, та своєї долі. "Ляльковий світ, театр втрачених ідей" Вже помирає поступово.. Бачу розумну складову буття. Та серед розуму, людей немає.. Їм краще їсти те пусте сміття.. Якого вдосталь на телеекранах. Обгортка гарна, але гнила начинка.. На це нажаль, ніхто вже не звертає. Реклама знає як рекламувати.. Непотріб знань, які вже загнивають..

2023-01-11 14:59:36

Інші вірші поета

"Та все не те" "Мамо" Дороги "Весь в обіймах прогнившого світу"

Інші поети

NOVATOR

@petruha1307

Євген Мазурок

@Mazerock

Yantsya

@jankaa

Схожі вірші

Всі

Намалюю

Вікторія Тодавчич

Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.

2509

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12030