"Душа у вогні, немає сили більше"
Душа у вогні, немає сили більше, Скоріше у сідло та на простори гнати! Вже вечір плив, мене лишив з собою, Висіла ніч, біля моєї хати. Думки мої, вже розлились рікою.. А з ними я, пливу за небокраєм. Запам'ятав я образ цей, який мені такий близький. І зорі недосяжні, і ці степи широкі. Я залишив у пам'яті своїй.. Серед високих гір, шукав я порятунку. Втікав від злих, засмучених думок. І ця рівнина у полі, вже заспокоює серце моє.. Цей шум нестерпний, хоч трохи помовчить..
2023-06-21 22:03:45
5
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Дякую вам, це справді так, природа надихає!
Відповісти
2023-06-22 08:07:07
1
Н Ф
Крутий вірш👍
Відповісти
2023-06-22 20:59:21
1
Честер Фінч
@Н Ф Дякую
Відповісти
2023-06-22 20:59:39
1
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
2786
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3283