"Непомітно минає час"
Честер Фінч
Непомітно минає час (feat Lexa T Kuro) (Честер Фінч) Непомітно минає час, кожен раз впадаючи у темряву. Коли сумніви сильніші за нас, боротьба в собі нескінченна. Пам'ятаю, хтось ніби сказав. Підіймайсь при кожному падінні. Шляхом тернистих доріг, я знаходжу себе там від нині. Пам'ятаю часи безтурботні, Коли жив, та не думав про час. Те дитинство, залишив я долі. Мій щасливий, лікуючий час. Блукаю стежками, полями, містами. Ще в грудях болить, ще чути биття. Не печалю я душу свою, сумними думками. Дивлюсь там комета, це наше життя. (Lexa T Kuro) Непомітно минає час... Шлях мій довгий - то "з гори", то "на гору" - Ризик з вірою в новий шанс, Або знову на стежку сувору. Колись бачила світло в пітьмі - То дитинство моє безтурботне... Все було вже в цьому житті: Надія весни, жах зими, літо спекотне... Бачила світло і кригу сердець, Як згасають життя та мрії... Знаю, що за обрієм не кінець... ТУТ і ЗАРАЗ важливо те, що гріє. Непомітно минає час... Душа вірить ще в світло надії. Поки в грудях биття - ще є шанс На світ, в якому люди і зірки щасливі.
2023-08-12 10:15:52
10
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Честер Фінч
@Lexa T Kuro Дякую тобі, за спільний вірш, ти неймовірна✨️
Відповісти
2023-08-12 10:23:57
1
Lexa T Kuro
@Честер Фінч Навзаєм 🤗
Відповісти
2023-08-12 10:57:09
Подобається
Mark Fortis
Прекрасна співпраця! Гарні вірші! Цікаво бачити як дві різні людини пишуть вірші на конкретну тему, і як світогляд особистості трансформується у слова вірша.
Відповісти
2023-08-14 15:27:19
2
Інші вірші поета
"Гість з минулого" "Чи знаєш ти, як пишуться вірші?" "Знаєш тату" Знову літери сиплються зорями
Інші поети
Nochu's Wife
@LOLAKOOK
Ella Verrremi
@verrremi
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1101
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
3837