"Краса твоя, все манить полетіти"
Честер Фінч
Краса твоя, все манить полетіти. І цей пейзаж чарівний, з хмарами рожевими.. Вже скаже більше, ніж сотня зайвих слів.. Ці відчуття спокійного світанку, мене у вирій мрій, відправити бажають. Ці дні мої, найкращі від усіх! Краса твоя, не у лиці, чи в грудях.. Краса твоя, це те що всередині! Душа твоя, і серце з квітів.. Це те, що я ціную у тобі! Мене всі знищити бажають.. І смуток цей, журба, тривожні дні.. Та час проведений з тобою, мене врятує! Від знищення страждальної душі..
2023-06-27 22:44:44
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Lexa T Kuro
Єдність душ - що може бути краще? Інколи вміння мовчати разом - це набагато більше ніж тисяча слів). Гарний, світлий та дуже душевний вірш! Кохання, натхнення та взаєморозуміння Вам!💖🌈☀️
Відповісти
2023-06-28 06:08:50
1
Інші вірші поета
"Я п'ю найдорожчі напої з текіли" "Погляну в очі я твої" "Вогонь у сердці" "Я граю в життя"
Інші поети
Hania K.G.
@ArkCrimson
Shoon V
@shoon_v
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2587
Моє диво
Фαйղα Եօթթí #AР #FN
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1484