"Пливемо у човні"
Честер Фінч
Пливемо, ми з тобою у човні. Світанки, сутінки, для нас лише існують! І вітер у морі, колихає локони твої.. Які мене так зачарують.. Я вірив у ангелів що в небі. Клонився до землі завжди.. Молився, щоб стати щасливим! І щастям моїм-стала ти! Писав пісні, творив ночами, та бачив сни яскраві. У них з тобою у човні. Пливемо ми, у світи далекі.. Де не знайти сумних облич.. Я вірю, що знайду такі краї! Ми там, жити почнемо! А не як зараз, виживати.. Та вірити панам, в маєтках золотих..
2023-06-06 00:40:31
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-06-06 04:54:15
1
Честер Фінч
@Н Ф Дякую
Відповісти
2023-06-06 09:02:53
1
Інші вірші поета
"The cry of the soul" "Розмова зі страхами" Частина 2 "Серед гір лунає дзвін" "Чи заслужили ми щоб нам світили зірки"
Інші поети
_Юпитер_
@_Cuddlies_
Hell_ga
@Hell_ga
Схожі вірші
Всі
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
4106
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4933