"Пливемо у човні"
Честер Фінч
Пливемо, ми з тобою у човні. Світанки, сутінки, для нас лише існують! І вітер у морі, колихає локони твої.. Які мене так зачарують.. Я вірив у ангелів що в небі. Клонився до землі завжди.. Молився, щоб стати щасливим! І щастям моїм-стала ти! Писав пісні, творив ночами, та бачив сни яскраві. У них з тобою у човні. Пливемо ми, у світи далекі.. Де не знайти сумних облич.. Я вірю, що знайду такі краї! Ми там, жити почнемо! А не як зараз, виживати.. Та вірити панам, в маєтках золотих..
2023-06-06 00:40:31
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Н Ф
Ніжно
Відповісти
2023-06-06 04:54:15
1
Честер Фінч
@Н Ф Дякую
Відповісти
2023-06-06 09:02:53
1
Інші вірші поета
"Реквієм свого буття" "Слова" "Камінь" "Все життя"
Інші поети
11:11
@light_blue
Anjali_ R
@rawatanjali949
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5263
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
11031