"Milenium"
Честер Фінч
(18+)
Люди наїбали! Ось це і новина? Купа безсонних ночей, твоя правда Не ховай лиця, все читаю по губам. Пливеш по течії, і жалкуєш про минуле Як це знайомо тобі і мені. Сотня чудових ідей, Порозбивались об скали ущент Провал за провалом, вони хочуть ще! Купа безглуздих речей! Розбивай стіни, синяки на кулаках Ти спробуй ще, життя дасть реванш. Люди напизділи! А ти ще не звик? Як ти ще дожив до своїх років, І не здурів... Холодні постаті - немічні персонажі, Сумна картина: Сірі будівлі і дим навкруги Чи справді ми існуємо? Чи лиш проекції брехні...
2024-09-13 20:59:15
2
0
Інші вірші поета
"Шлях" "Романтик" "Відлітаючи в теплі краї" "Я пливу у човні"
Інші поети
Lanna Kamerone
@lannakamerone
joly
@joly
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
2619
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11167