"Мій дім збудований"
Честер Фінч
Мій дім збудований-з уламків моїх мрій.. Всі мої рідні, неначе як чужі.. Пройти цей шлях, від злості та до сприйняття. Це все потрібно.. Потрібно так мені.. Мій ліс ніколи світло не знайде.. Густий туман вже огорнув місця. Місця щасливих, справжніх тих людей.. Які зі мною, йшли до самого кінця. Мій дім збудований-на принципах моїх.. Замок поставлений, паркан цей із плюща.. Важкий тягар я все несу в собі.. Це свій характер, та своє буття..
2023-01-16 22:08:25
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
tnhmlkk
Вау! Я в захваті...
Відповісти
2023-01-17 15:21:41
1
Честер Фінч
@tnhmlkk Щиро дякую❤
Відповісти
2023-01-17 15:22:23
Подобається
Інші вірші поета
Поема "Старовинний Дім" Частина 1 "Шлях до істини" "Продовження сна" "Я п'ю найдорожчі напої з текіли"
Інші поети
Asker Nerys
@Asker_Nerys
B I
@boredintrovert
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
70
4
10904
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
45
9
2384