"Печалі дим"
Печалі дим струмує у гайку,
і дим гіркий струмує в моїй долі.
Ну що змінив я на своїм віку?
Кому зігрів я серце захололе?
Собою… І для себе… І в собі…
Обмежував, викреслюючи кола.
І в душу не пускав ні чужий біль,
ні нарікань, що чулися здовкола.
На чорні ґудзі душу застібав,
щоб зберегти у ній високе світло.
Та звідки чорна узялась журба,
що в ній живе і щозими, й щоліта?..
Та ще закрався невивідний сум,
що із очей струмує чорнувато.
А через серце йде щербатий струм,
що мою постать крутить та горбатить.
Ходжу бездумно стежками крутими,
І все довкола вже мені знайоме,
І вітер не свистить, і не шепоче
Лише мої рукописи розносить...
Печалі дим туманом огорнув,
Не видко в ньому, де кінець дороги
Лиш силуети втрачених надій,
У далині розгледіти я можу.
2024-09-07 22:03:06
3
0