"Печалі дим"
Честер Фінч
Печалі дим струмує у гайку, і дим гіркий струмує в моїй долі. Ну що змінив я на своїм віку? Кому зігрів я серце захололе? Собою… І для себе… І в собі… Обмежував, викреслюючи кола. І в душу не пускав ні чужий біль, ні нарікань, що чулися здовкола. На чорні ґудзі душу застібав, щоб зберегти у ній високе світло. Та звідки чорна узялась журба, що в ній живе і щозими, й щоліта?.. Та ще закрався невивідний сум, що із очей струмує чорнувато. А через серце йде щербатий струм, що мою постать крутить та горбатить. Ходжу бездумно стежками крутими, І все довкола вже мені знайоме, І вітер не свистить, і не шепоче Лише мої рукописи розносить... Печалі дим туманом огорнув, Не видко в ньому, де кінець дороги Лиш силуети втрачених надій, У далині розгледіти я можу.
2024-09-07 22:03:06
3
0
Інші вірші поета
"Mea via" "Все життя" "За дверима немає нікого" "Думи безмежні"
Інші поети
chanyeol_
@chanyeol_
BON BON
@bon_bon_c0xu
Схожі вірші
Всі
"Hannah"
Jojo Harl
Why would you bully? Was that okay? Nobody helped me, Get out of the way. And i didn't cry. And i didn't lie. I just looked at you. With a fake smile. You could love me. You really could. But you didn't. You left me alone. And then i cried. And then i lied. I left my world, Without any love. Someone will need you. Someone will shout. Listen to the scream. Help the people live. ♡ Inspired by "13 reasons why" Netflix series.
68
6
16069
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
11484