"Сповідь Самітника"
Мені судилось мандрувати під зорями ночами.. Я все гадав, що можу все, але насправді сил немаю.. І тут кайдани у руках, вже і синці важкі отримав. За те що мав до світу я, невпевненість та зневіру.. Мені судилось сотню років мовчати у пустелі цій. Чи заслуговує на це? Так звісно, все я заслужив.. Я до людей не говорив, мовчання цінував щодня. А вже коли сказати мав. Вже закривалися вуста.. Не розумів я всіх хто поруч. Вважав чужими, були вони. Та вже коли потребував я допомоги. Вони і з радістю мені допомогли..
2023-01-31 17:58:10
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4998
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4746