"Сповідь Самітника"
Мені судилось мандрувати під зорями ночами.. Я все гадав, що можу все, але насправді сил немаю.. І тут кайдани у руках, вже і синці важкі отримав. За те що мав до світу я, невпевненість та зневіру.. Мені судилось сотню років мовчати у пустелі цій. Чи заслуговує на це? Так звісно, все я заслужив.. Я до людей не говорив, мовчання цінував щодня. А вже коли сказати мав. Вже закривалися вуста.. Не розумів я всіх хто поруч. Вважав чужими, були вони. Та вже коли потребував я допомоги. Вони і з радістю мені допомогли..
2023-01-31 17:58:10
4
0
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
5131
Впізнай себе...
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
2587