"Сповідь Самітника"
Мені судилось мандрувати під зорями ночами.. Я все гадав, що можу все, але насправді сил немаю.. І тут кайдани у руках, вже і синці важкі отримав. За те що мав до світу я, невпевненість та зневіру.. Мені судилось сотню років мовчати у пустелі цій. Чи заслуговує на це? Так звісно, все я заслужив.. Я до людей не говорив, мовчання цінував щодня. А вже коли сказати мав. Вже закривалися вуста.. Не розумів я всіх хто поруч. Вважав чужими, були вони. Та вже коли потребував я допомоги. Вони і з радістю мені допомогли..
2023-01-31 17:58:10
4
0
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1447
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
3849