"Та все не те"

Честер Фінч

Ах як хочеться побачити, милий дім. Всі ці вікна на Париж, на Амстердам, і на Рим. Та все не те! Де ці вулиці розбитих ліхтарів? Де ці долі зламаних людей? Тут все не те! Не бачу серед розкоші та блудства, я вірних щирих друзів, та товаришів... Тут наркота-в порядку норми! Тут бути ніким-цілком собі. Та як тут жити? Якщо про життя поговорити, нема з ким. Всі говорять про гроші, славу, та вечірки еліт.. Про це життя, лиш скаже тільки дід.. До нього я присяду, вип'ю трохи, і розповім йому, що маю на душі.. Він все почує і зрозуміє. І скаже він: Життя-це той ще, сраний цирк!

2023-07-21 22:14:34

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Lexa T Kuro

В діда теж були свої перемоги та поразки, і сумніви, і роздуми - впевнена). Цікавий вірш! Мені дуже подобаються пошуки Вашої душі відповідей на вічні питання👍🔥

Відповісти

2023-07-22 07:13:14

Інші вірші поета

"В пошуках скарбу" "Я пам'ятаю" Поема "Чаклун з долини казок" "Останній реквієм"

Інші поети

Victoria H

@gl9victoria

MaggieB

@MaggieB

TheCoalwalker

@TheCoalwalker

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

13238

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

3243