"У неволі думок"
Честер Фінч
У неволі думок, все сиджу в самоті. Все собі щось планую, забуваю пожити.. Із криниці дурниць, все черпаю, черпаю.. І свідомі думки, відганяю я геть.. А коли стану вільним, від журби та туги? Цей страждалець, мені, неймовірно набрид.. Як стати щасливим? Розірвати тенета! Цих складних, творчих, ілюзій своїх..
2023-07-12 16:38:16
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
🤩... Я вже звикла до цих чудових віршів, але кожен раз зачаровуюсь ними👏
Відповісти
2023-07-12 18:39:14
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую, радий що дивую вас❤️
Відповісти
2023-07-12 18:40:03
1
Lexa T Kuro
Усіх людей, я гадаю, переслідують подібні думки періодами... Дякую, тепер я розумію, що не одна така). Мені допомогають позбутися таких думок цікаві світлі люди та улюблені справи... Природа також надихає на Життя!) Нових натхнень! Світлих думок! Цікавих шляхів!
Відповісти
2023-07-13 10:13:39
1
Інші вірші поета
"Грішник" "Моя Країна" "Випий зі мною хоч кави" "Коли я стану навіть сивим"
Інші поети
Annavi
@Ivanka_Kovalchook
Inked Disaster
@inkeddisaster
Схожі вірші
Всі
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
1929
У серці...
Катерина Данилевська
Я думками завжди з тобою, Ім'я твоє шепочу уві сні. Як добре, що тою любов'ю, Я буду зігріт навесні. Колись я кохався з журбою, Всі враження їй віддавав. Проте, нагороджений долею, У серці тебе я сховав. І швидко темрява зникла, Зростало в моїй душі світло. Так швидко надія розквітла, Прийшло в життя наше літо. Я марю тобою кожну годину, За тебе і щастя своє я віддам. Для мене ти світ, ти - родина, І буду любити наперекір літам.
107
16
10549