"У неволі думок"
Честер Фінч
У неволі думок, все сиджу в самоті. Все собі щось планую, забуваю пожити.. Із криниці дурниць, все черпаю, черпаю.. І свідомі думки, відганяю я геть.. А коли стану вільним, від журби та туги? Цей страждалець, мені, неймовірно набрид.. Як стати щасливим? Розірвати тенета! Цих складних, творчих, ілюзій своїх..
2023-07-12 16:38:16
3
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Сандра Мей
🤩... Я вже звикла до цих чудових віршів, але кожен раз зачаровуюсь ними👏
Відповісти
2023-07-12 18:39:14
1
Честер Фінч
@Сандра Мей Дякую, радий що дивую вас❤️
Відповісти
2023-07-12 18:40:03
1
Lexa T Kuro
Усіх людей, я гадаю, переслідують подібні думки періодами... Дякую, тепер я розумію, що не одна така). Мені допомогають позбутися таких думок цікаві світлі люди та улюблені справи... Природа також надихає на Життя!) Нових натхнень! Світлих думок! Цікавих шляхів!
Відповісти
2023-07-13 10:13:39
1
Інші вірші поета
"Я роками" "Сам у пошуках надії" "Ми" "Покинутий Романтик"
Інші поети
Схожі вірші
Всі
Впізнай себе...
Вікторія Тодавчич
Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....
43
7
1506
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1121