"Ви ангели мої"

Честер Фінч

Ви ангели мої, залиште ви мене в підніжжі на горі. Я розкривав себе, байдужим навкруги. Все планував піти від себе, в далечінь. Вже тінь моя, зі мною разом йшла. Благала повернутись вже до життя назад. Ви ангели небесні, мій розум неосяжний. Як зберегти його, побачивши буття. Коли прийде момент, що світ вже стане старшим? Скажіть мені будь-ласка, о ангели мої.. Невже цей світ давно пропащий? А в ньому я, пропащий маю йти.

2023-01-29 21:56:18

Інші вірші поета

"Роздуми про надію" "Ти птах крилатий,чи вже ні?" "Розмова з собою" "Для кохання в нас часу нема"

Інші поети

Maria

@Mimoza

Asker Nerys

@Asker_Nerys

Jarida Nalisa

@JaridaNalisa

Схожі вірші

Всі

وردةٌ قبِيحة

تُومِي.

و مَا الّذي يجعلُ مصطلحُ الوردة قبِيحة؟ -مَا الّذي تنتظرهُ من وردةٍ واجهت ريَاح عاتية ؛ وتُربة قَاحلة و بتلَاتٍ منهَا قَد ترَاخت أرضًا ، مَا الّذي ستصبحهُ برأيك؟

2655

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

11444