"Золоті ворота"
Честер Фінч
Як упав я з коня, не дістався воріт.. Саме тих-золотих.. Саме тих.. Біля них сидів дід, та людей пропускав. Але глянув у мій бік, голову опускав, та мене не пускав! Я кричав; -Що не так? Але він все мовчав.. Я з собою не у мирі, та і з іншими я не дружив.. Але ось збираючи сили, намагався потрапити туди.. Туди де-колони із золота, де немає ні смутку, журби.. Де людей поважають, та у вічність злітає, ця страждальна людина війни.. Я просив, та молився, хоч незнав я молитов.. Щоб впустили мене, бути там де нема заборон.. Але це все дарма.. Тут із хмар, з'явились величні Боги. Вже сказали мені; -Поживи ще синок... Поживи..
2023-05-24 22:10:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
yekho_
Дуже незвичайний темп, в гарному розумінні цих слів. Відчула й смуток, й журбу при читанні, але під кінець з'явилися проблески надії. Чудова робота!
Відповісти
2023-05-25 07:11:51
1
Честер Фінч
@yekho_ Дякую за приємний відгук❤️
Відповісти
2023-05-25 07:12:39
1
Інші вірші поета
"Печалі дим" "Раніше думав" "Подарована небом" "Кожен день-боротьба"
Інші поети
Leia Melova
@Leia_Melova
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12678
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5843