"Золоті ворота"
Честер Фінч
Як упав я з коня, не дістався воріт.. Саме тих-золотих.. Саме тих.. Біля них сидів дід, та людей пропускав. Але глянув у мій бік, голову опускав, та мене не пускав! Я кричав; -Що не так? Але він все мовчав.. Я з собою не у мирі, та і з іншими я не дружив.. Але ось збираючи сили, намагався потрапити туди.. Туди де-колони із золота, де немає ні смутку, журби.. Де людей поважають, та у вічність злітає, ця страждальна людина війни.. Я просив, та молився, хоч незнав я молитов.. Щоб впустили мене, бути там де нема заборон.. Але це все дарма.. Тут із хмар, з'явились величні Боги. Вже сказали мені; -Поживи ще синок... Поживи..
2023-05-24 22:10:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
yekho_
Дуже незвичайний темп, в гарному розумінні цих слів. Відчула й смуток, й журбу при читанні, але під кінець з'явилися проблески надії. Чудова робота!
Відповісти
2023-05-25 07:11:51
1
Честер Фінч
@yekho_ Дякую за приємний відгук❤️
Відповісти
2023-05-25 07:12:39
1
Інші вірші поета
"У теплий день, збирання винограду" "Дністер" "Куди спішить цей час" "Кожен день-боротьба"
Інші поети
Michael Mayrain
@Michael_Mayrain
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4320
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
3194