"Золоті ворота"
Честер Фінч
Як упав я з коня, не дістався воріт.. Саме тих-золотих.. Саме тих.. Біля них сидів дід, та людей пропускав. Але глянув у мій бік, голову опускав, та мене не пускав! Я кричав; -Що не так? Але він все мовчав.. Я з собою не у мирі, та і з іншими я не дружив.. Але ось збираючи сили, намагався потрапити туди.. Туди де-колони із золота, де немає ні смутку, журби.. Де людей поважають, та у вічність злітає, ця страждальна людина війни.. Я просив, та молився, хоч незнав я молитов.. Щоб впустили мене, бути там де нема заборон.. Але це все дарма.. Тут із хмар, з'явились величні Боги. Вже сказали мені; -Поживи ще синок... Поживи..
2023-05-24 22:10:57
2
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
yekho_
Дуже незвичайний темп, в гарному розумінні цих слів. Відчула й смуток, й журбу при читанні, але під кінець з'явилися проблески надії. Чудова робота!
Відповісти
2023-05-25 07:11:51
1
Честер Фінч
@yekho_ Дякую за приємний відгук❤️
Відповісти
2023-05-25 07:12:39
1
Інші вірші поета
"Вечірня втома вже огорнула місто" "Бувай журба моя" "Доля" "Без тебе і мене нема"
Інші поети
Slava Tayon
@she_licks_my_hearts_desire
Danny
@danny_o91s
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5793
Приходи (RU-UA)
Ай
Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.
42
3
2242