Анастасія вийшла з таксі. Червоне плаття замінила на сині джинси та червону футболку. Пунктик у неї такий – присутність червоного в гардеробі. Червона помада на губах. На шиї червоне намисто. Аксесуари з рубіном. Любила і все тут.

Київ привітав її теплом. Анастасія постояла хвилину, помилувалась фасадом торгового центру, в котрому завтра мала пройти зустріч. Сьогодні Настю чекало мало сну. Доведеться збирати інформацію про обох людей. Замовну дівчинку і самого клієнта. Завжди двоє людей. Без винятків. Тож, припасувавши ноутбук та телефон в сумці, вона легкою ходою зайшла в ТЦ. Від натовпу вона трималась якомога далі. Дістала телефон. Кілька безплатних точок wi-fi. В коридорах камери. Натовп людей снував в обидва боки. Але Настя знала, що її ціль тут. Звідки? Тому що Оксана Розвадовська, любила ділитись своїм життям в інсті. І ось вона п'є мохіто, стукаючись келихом з такою самою тупенькою подружкою. В такі моменти, Сія відчувала сором за жінок. Але, побачивши, як кілька чоловіків роблять селфі на ескалаторі — відчула полегшення. Не в жінках справа — просто люди тупі.

Кожна людина залишає цифровий слід у мережі. З цього спеціальні алгоритми, закладені в пошуковики та соціальні мережі формують профіль людини. Психологія, вподобання, інтереси — все, щоб підкинути тому потрібний товар. А коли інтереси дуже специфічні — профіль поповнює базу даних силових структур. Розвадовська Оксана судимостей не мала, працювала в НАН і вела звичайний спосіб життя. Мабуть, в неї були таємниці, котрі вона намагалась приховати. Але не від Насті. Настя знатиме все.

Оксана сиділа з подругою за одним зі столиків на останньому поверсі. Покупці часто нагулювали голод, от різні бари, столові, кафе та ресторани ставали в пригоді. Сія вмостилась за найближчий до них столик, прямісінько в сліпу зону камер і дістала ноутбук.

Під'єднатися до камер виявилось доволі легко. Вона сама колись і написала для цього софт. Підключаєшся до роутера з закритою мережею і швидко проникаєш, куди потрібно. Ціле мистецтво зі своєю кодовою естетикою. Після цього Сія перевірила всі відкриті мережі. Оксана точно під'єдналася до якоїсь відкритої. І, що головне – незахищеної. Треба ту, що найближче до неї.

Офіціант приніс їй каву. Настя мило всміхнулась, почекала, коли він піде, а тоді продовжила. Телефон цілі знайшовся легко. Анастасія в житті б ніколи не користувалась відкритими мережами без пароля. Коли ти там – ти незахищена. Всі твої дії, особливо банківські операції, можна зчитати. Але раз панянка сама спростила їй роботу – чому б і ні?

Пальці застукали по клавіатурі, запускаючи декодер. Командне вікно на модифікованій під себе Лінукс викидало довгі рядки коду. Анастасія іноді закушувала губу і швидко дописувала щось. Іншою рукою, вона перевіряла камери безпеки на телефоні. Треба потім буде витерти записи з камер.

Остання команда і готово. Зараз Оксана зайде в фейсбук і їй викине рекламу на додаток, що точно зацікавить саме її.

- Дивись, як я буду виглядати в старості! — показала телефон подружці й обоє захихотіли.

А Настя тим часом зчитувала дані та швидко копіювала її листування. Один пароль на кілька акаунтів. Робоча пошта та приватна підв'язані між собою? Нотатки з записаними номерами та пін-кодами картки. Сія відчула втому. Захотілось спати. Занадто просто. Занадто тупо.