Геннадій мовчки вислухав всю історію, не перебиваючи. Віктор та Фелікс, тим часом, знайомились з деталями. Борис Стацюк спокійно спостерігав за ними. А читати було що.
Докази поверхневі, але борони Господи, якщо хоч щось виявиться правдою. Міжнародна терористична організація Light, тобто Світло, дісталась таки теренів України. І зв'язалась зі Сплячими Собаками.
- Це маячня якась, — Віктор глянув на Бориса вцілілим оком. — Навіщо їм ми? Вони й самі можуть все дізнатись.
- Можуть. Але навіщо їм зайвий раз світитись? А так є команда злодіїв...
- Програмістів! — одразу ж виправив Фелікс. — Суд не довів...
- Добре, програмістів, — махнув рукою Борис. — Котрі й без того відомі на ринку ваших програмістських послуг. Просто ще одна крадіжка даних, нічого такого. Певна приватна особа робить замовлення кільком таким командам зло...програмістів і тихо збирає крадене.
- Як їх вичислили? — Віктор перегорнув сторінку.
- Колеги з-за кордону підказали, де шукати.
- І це все? Підказка колег з-за кордону? Ні мак адрес, нічого більше? Лише одне ім'я?
А ім'я було колоритним. Олександр Скрипаль. І лише одна фотографія посередньої якості, де він в Женеві зустрічається з невідомим чоловіком. Але невідомим той був лише для сплячих собак. Кіберполіція Європейського союзу могла їх знати.
- Це єдиний можливий контакт. І ви нас на нього виведете.
- Вже не виведемо, — Геннадій завершив дзвінок і знову включився в розмову. — В нас вже немає того, що потрібно було замовнику.
- Злодіїв пограбували? — Борис не втримав скептичної посмішки.
- І контакт ваш поволі перейшов до Легіону. Говори з ними. Якщо зможеш знайти.
Артур Сіренко з копами не працював принципово. Якось до нього вломилось кілька правоохоронців. Так вся мережа МВС потім місяць потерпала від ddos атак з різних країн світу. І нічого не могли знайти. Ip адреси мінялись, швидко, що їх не встигали забанити. Він зміг залучити всіх, хто вмів дедосити. В час диджиталізації це була страшна зброя. Масова навала запитів на сайт чи на сервер, що той не встигав опрацьовувати, і в кращому випадку просто зависав. В гіршому — загинався весь сервер.
Зробити таке вимагає чималих ресурсів і Арсен їх мав, завдяки своїм ботофермам.
- Я зараз вийду, а тоді сюди зайде слідчий і зачитає громадянину Мар'юк підозру про скоєння злочину. Завтра прочитає і тобі, Геннадію. Після завтра вже панянці Мартиненко. І там буде вказано про надання послуг терористичній організації. Себто, допомога тероризму.
- Гаразд, — здався Геннадій. — Але ти повернеш нетбук і телефон.
- Треба це обдумати! — обережно почав Фелікс. — І наголошу, що допомога слідству не може трактуватись визнанням вини.
- Немає чого думати, — сказав Віктор. — Сія там сама. Треба їй допомогти.
Якщо це таки Світло, а Анастасія буде без даних, її просто вб'ють. Вони самі вийшли на сплячих собак, тож відмовлятись пізно. І присягався Геннадій сам собі не працювати більше з копами. Стара образа все ще жевріла в ньому. Вигнали такого спеціаліста...
- Якщо, припустимо, ми допоможемо...
- Ніхто про це не дізнається. Репутація твоєї фірми буде недоторкана. Маєш моє слово.
- Тоді віддай Віктору його речі. І дізнайся, коли наступний літак до Києва. Є в мене одна ідея...