Розділ 1.
Розділ 2.
Розділ 3.
Розділ 4.
Розділ 5.
Розділ 6.
Розділ 7.
Розділ 8.
Розділ 9.
Розділ 10
Розділ 8.

Геннадій мовчки вислухав всю історію, не перебиваючи. Віктор та Фелікс, тим часом, знайомились з деталями. Борис Стацюк спокійно спостерігав за ними. А читати було що.

Докази поверхневі, але борони Господи, якщо хоч щось виявиться правдою. Міжнародна терористична організація Light, тобто Світло, дісталась таки теренів України. І зв'язалась зі Сплячими Собаками.

- Це маячня якась, — Віктор глянув на Бориса вцілілим оком. — Навіщо їм ми? Вони й самі можуть все дізнатись.

- Можуть. Але навіщо їм зайвий раз світитись? А так є команда злодіїв...

- Програмістів! — одразу ж виправив Фелікс. — Суд не довів...

- Добре, програмістів, — махнув рукою Борис. — Котрі й без того відомі на ринку ваших програмістських послуг. Просто ще одна крадіжка даних, нічого такого. Певна приватна особа робить замовлення кільком таким командам зло...програмістів і тихо збирає крадене.

- Як їх вичислили? — Віктор перегорнув сторінку.

- Колеги з-за кордону підказали, де шукати.

- І це все? Підказка колег з-за кордону? Ні мак адрес, нічого більше? Лише одне ім'я?

А ім'я було колоритним. Олександр Скрипаль. І лише одна фотографія посередньої якості, де він в Женеві зустрічається з невідомим чоловіком. Але невідомим той був лише для сплячих собак. Кіберполіція Європейського союзу могла їх знати.

- Це єдиний можливий контакт. І ви нас на нього виведете.

- Вже не виведемо, — Геннадій завершив дзвінок і знову включився в розмову. — В нас вже немає того, що потрібно було замовнику.

- Злодіїв пограбували? — Борис не втримав скептичної посмішки.

- І контакт ваш поволі перейшов до Легіону. Говори з ними. Якщо зможеш знайти.

Артур Сіренко з копами не працював принципово. Якось до нього вломилось кілька правоохоронців. Так вся мережа МВС потім місяць потерпала від ddos атак з різних країн світу. І нічого не могли знайти. Ip адреси мінялись, швидко, що їх не встигали забанити. Він зміг залучити всіх, хто вмів дедосити. В час диджиталізації це була страшна зброя. Масова навала запитів на сайт чи на сервер, що той не встигав опрацьовувати, і в кращому випадку просто зависав. В гіршому — загинався весь сервер.

Зробити таке вимагає чималих ресурсів і Арсен їх мав, завдяки своїм ботофермам.

- Я зараз вийду, а тоді сюди зайде слідчий і зачитає громадянину Мар'юк підозру про скоєння злочину. Завтра прочитає і тобі, Геннадію. Після завтра вже панянці Мартиненко. І там буде вказано про надання послуг терористичній організації. Себто, допомога тероризму.

- Гаразд, — здався Геннадій. — Але ти повернеш нетбук і телефон.

- Треба це обдумати! — обережно почав Фелікс. — І наголошу, що допомога слідству не може трактуватись визнанням вини.

- Немає чого думати, — сказав Віктор. — Сія там сама. Треба їй допомогти.

Якщо це таки Світло, а Анастасія буде без даних, її просто вб'ють. Вони самі вийшли на сплячих собак, тож відмовлятись пізно. І присягався Геннадій сам собі не працювати більше з копами. Стара образа все ще жевріла в ньому. Вигнали такого спеціаліста...

- Якщо, припустимо, ми допоможемо...

- Ніхто про це не дізнається. Репутація твоєї фірми буде недоторкана. Маєш моє слово.

- Тоді віддай Віктору його речі. І дізнайся, коли наступний літак до Києва. Є в мене одна ідея...

© Іван Дурський,
книга «Сплячі Собаки.».
Коментарі