- Ти не залишишся? — спитав він.
Анастасія тихо одягалась. Їй потрібно було заспокоїтись, тож вона й підчепила якогось красунчика. Атлетичне тіло, татуювання, стильна зачіска, зелені очі. Вона не думала довго. Та й сам процес довго не тривав. Але голова прийшла до тями. Потрібно було діяти. Тост та Гриб прилетять зранку, це радувало. Проте часу залишилось мало.
- Залишайся зі мною! — попросив чоловік, піднявшись у ліжку.
Анастасія всміхнулась. Їй це лестило. Але не настільки, щоб послухатись.
- Зачиниш за мною двері, — погладила його рукою по щоці.
- Я залишу їх відчиненими, щоб ти могла повернутись. Ти вільна завтра ввечері?
Анастасія таки піддалась спокусі і потягнулась губами до його.
- Не обіцяю, — вона знала, що її шепіт та посмішка перевертають все в ньому. Такий був задум.
На ходу одягнула футболку, взулась в коридорі та тихо вийшла.
- Я подзвоню, — долинуло наздогін.
Анастасія залишила його слова без відповіді.
Зранку вона вже зустрічала Віктора та Геннадія. Обидва не спали всю ніч. Шеф обійняв її. Віктор мовчки кивнув. Його побитий вигляд лякав її, але Сія промовчала. Він її турботу не оцінить.
- То який в нас план? — поцікавилась вона.
- Нема плану. Потрібно здати замовника кіберкопам.
- Але з нами ніхто не буде працювати після цього.
- Буде. Бо здамо його не ми.