З чого все почалося
Новий колектив
Перший день школи
Друзі та моя кузина
В іншому світі
Зустріч з графом
Розпити про сестру
Отакої!..
Чудовий день
Невелика проблемка...
Дрібна чи серйозна проблема?
Мисливці
Що буде далі!? Невже...
Яка ж я дурепа...
Нічого собі....
Все скінчено
Життя не має сенсу...
На справді я...
Чудовий день
Сьогодні знову потрібно йти до школи.  От уже ж!  Можна я хоча б сьогодні побуду вдома?
На жаль,  це не найкращий варіант.  За прогули може вилетіти.  Мушу йти. 

– Мамо, тату,  я пішла! – сказавши це, я пішла до школи. Дорога до школи виявилася нуднуватою,  ніж зазвичай, тож я зателефонувала брату.  Йшла до школи й розмовляла з ним.  Ми домовились,  що після школи прогуляємось містом.  Що ж,  чекатиму кінця уроків!

Я думала цей день буде самим довгим і самим нудним! Але я помилялась.

Уроки, може,  і були нуднуватими та довгими,  а от перерви були класними і швидко минали. На перервах грали в карти. На двох великих перервах ми грали в гру "Правда чи дія".  Ми наскільки захопилися цією грою,  що грали навіть на уроці,  поки не було вчителя.  Мені дісталося досить таки цікаве завдання,  але я ніяк не могла осмілитися виконати його.  Мені потрібно було дочекатись поки прийде вчитель.  Стати біля дверей,  а коли вчитель зайде в клас вклонитись йому  і сказати: "Ваше високосте,  ми вас вже зачекались. Оскільки ви вже тут,  можемо починати нараду старійшин".  Все ж таки я виконала це завдання. Як же мені тепер соромно!  Але реакція вчителя того варта.

Після школи я зустрілася з братом.  Ми гуляли містом,  розмовляли.  Він питав за мої вампірські здібності, і як я з ними живу серед людей? Чесно кажучи,  я сама не знаю,  просто живу та і все.  З сонцем є проблеми,  а з рештою нібито ніВід сонця  мені допомогає спеціальний крем.  Жажду крові навчилася контролювати,  та і я вже потроху звикаю до кровозамінника. А ікла... стараюся  говорити так,  щоб їх не було видно.  Хочакілька разів про них питали. Ще брат розповідав про те,  як він живе.  І в нього досить таки цікаве життя.

Я хотіла в нього щось спитати,  але забула ім'я.  От я дура!  Довелось шукати в телефоні його номер,  і як він підписаний. Але це було безнадійно.  Зрештою я згадала щось,  як мені здалось це його ім'я.  Звернулась до нього по імені  Джаксон, а потім до мене дійшло,  що сказала два імені поєднані в одном... 
Все ж таки він мене виправив:
— Ха-ха.  Називай  мене Арчі.
От чорт!  Ну чому я така дурепа!?





© Еріка Ангел,
книга «На справді я...».
Невелика проблемка...
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
ek
Чудовий день
Продууу 😣!
Відповісти
2018-08-22 19:18:47
1