Кажи того, чого не можна (розмова з людиною)

Генрі крадієць сенсу

Стою Біля магазу Значить А там Дідусь Маленький Та старий. Стою Дивлюсь Як марно людство Вдає Що має особистість. Я подумки Літаю Містом тим По колу Я роздивляюся будинки Ліхтарі. Та бачу поряд із собою Дідусеві Що також немов птах Літа без крил. Він дивиться на мене Каже: "Як дорого Наразі Купувати Сенс? Крамниці ці Та людство Зовсім подуріли Не можна навіть Сенсу Купувать" Йому кажу: "Дідусь Чого літаєш? Ти маєш Там стояти На землі" Дідусь кричить: "Не чую! Я літаю Для тих дурниць Занадто я старий" - Ви купуєте цю рибу? - Так. - Вона не свіжа. - Отож на тобі, А написано, що скумбрія... - Так ви купуєте чи ні? - Так, звісно, зараз Грошей дістану... - Дідусь, ви що, бережети гроші у шкарпетках? Про гаманець не чули? - Не чув, донька, не чув. І взагалі я гном. - Рада за вас. Скоріше, прошу, мені ще додому треба, дивитися "від пацанки до панянки" та домогати сину з математикою. - Ось, ось гроші. Тільки вони трохи не свіжі. - Я бачу. Це карбованці. - Ну, яка риба, такі і гроші... - Стійте, не можу віддати рибу за ті гроші. Мені потрібні гривні, 65 гривень, є в вас? - Ні, немає. - Тоді забирайте це, а рибу віддайте. - То є, ви хочете казати, що не свіжу рибу не можна купити за не свіжі гроші, а за свіжі можна? - Дідусю, в мене нема часу, крамниця закривається. - А сенс в вас є? - Що? - Сенс? Автор: зозуля котра немає домівки та блукає по городу в старому пальто у пошуках... щось шукає, напевно. Але я не впевнен. Мені пора, чайник кличе.

2023-01-04 11:45:05

3

1

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Генрі крадієць сенсу

дякую, спасибі ♡°•

Відповісти

2023-02-02 07:14:56

Подобається

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

11353

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

4794