Бабусі...
Бабуся моя єдина, Найдобріша у світі людина. Сумую за твоїми словами, І щирими люблячими очами. Сумую за кожною зморшкою на обличчі, Твої сережки тобі так личать! При зустрічі пригорну до себе так сильно, І буду дивитись на тебе так довго і пильно. Щоб запам'ятати кожну лінію й зморшки на пальцях, І вигляд тих щік без рум'янця. Мені так тебе мало... Мені тебе справді невистачало! Я так сумувала! Не плач моя мила, Ти будеш щаслива! Все заради тебе моя голубка! Тепер біля тебе я моя любка! Я так сумувала начужбині! За рідною посмішкою її... Бабусю рідненька моя, Тільки не йди. Побудь біля мене ще трішки хоч би... Я так сумувала! Покою не знала, І лиш біля тебе... Спокійніше стало. Присвячується моїй бабусі...
2019-04-21 20:44:31
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Martha Flower
Дуже красивий вірш!
Відповісти
2023-02-22 12:17:23
Подобається
Схожі вірші
Всі
"Письмо ушедших дней"
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2772
Хай буде так
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
5699