Душа
Helga Savchuk
Ніч сховає всі гріхи, Накриє чорним покривалом світ. На небі розкидає зірки, Які осяють Всесвіт. І там далеко на Землі, Людина, мов піщинка, Всі справи буденні завершить на сьогодні. Які цікаві сни - заполонять свідомість… Відпустять душу політати у ті краї, Де мріяла давно вже побувати. А світло Всесвіту світитиме Всю ніч. Осяє всі стежини і дороги, Щоб вранішня зоря запалена на Сході, Могла б вказати шлях Додому тій душі. Helga липень 2020(SOM)
2021-01-28 06:15:59
4
0
Інші вірші поета
Батьківський дім. Краса Перше кохання Ангели і Демони
Інші поети
MaggieB
@MaggieB
Diamond Darkwood
@RandxmHuman
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1702
Дитинство
Ruslana
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
5
11203