Старшим дозволили в навчальні заклади добратися на мотоциклах. Мій сіро-чорний друг ждав мене з уже зміненими номерами, для публічних  поїздок, "13261 ".
В училещі є місце парковки.
Біля входу стояла Юко Ернс, моя однокурсниця.
-Привіт, - усміхнулась я дівчині.
-Привіт, - сумно відповіла вона.
-Щось прапилося? - з дівчиною явно не все ок.
-Та ні, забий, - відмахнулась вона.
Ми вирішили піти в аудиторію де буде перша пара.
Схоже я зрозуміла в чому проблема Юко, блондинка сумно подивилася на однокурсника мого брата, здається Ніколос Ренс, він стояв в компанії дівчат, які явно не були байдужими до нього.
Можливо, дівчина захоплюється ним. Саме так НЕ кохає, а ЗАХОПЛЮЄТЬСЯ, томущо так званого кохння НЕ ІСНУЄ, то все казочки про незрозумілі відчуття, існує захоплення, але і те з часом зникає.
В аудиторії вже були всі крім викладача. Все ж чудово коли  всі дружать, адже я знаю. Був один рік який я пробула в батьків, то було після мого першого вбивства, тоді вирішувчли залишувати мене на Реані чи ні. Було мені тоді десять років, пішла я в школу, а там клас в якому діти підлі, спочатку вони чудово себе поводили, але коли їм в мені, щось не сподобалось вони почали жартувати надімною, заспинами обговорювали, слабших ображали, не весь клас такий були дві дівчинки Юля і Віка, вони розумні, чесні, щирі, веселі, правда вони не змогли, я перестала вірити у те що люди добрі, невеличка частинка лише.
Пари пройшли бистро, я навіть якось невспіла зрозуміти коли вони закінчились. Мені тут подобається, веселі друзі, пари, хоч і не всі, але теж цікаві.
-Чуєш, Кат? - запитав у мене Жан : а ти будеш брати участь у змаганнях?
-В яких?
-Ну спочатку в нашому коледжі потім між іншими навчальними, а потім можна дійти по всій західній і якщо по західній виграєш то по всій Реані.
-Хз, подумаю. Не дуже хочеться, - призналась я.
-Ну гаразд. Моц прикольний. Схожий на отой з кадрів моца Срібноволоски.
-В північній таких багато, а я просто вибирала по нраву а не по індевідуальності.
-Зрозуміло, бувай.
-Бувай.
Ну звіснож він побачив, що мій моц такий, як в Срібноволовки. В мене чуть серце не випригнуло з грудей. Моц він мій впізнав, це ще добре, що я номери міняю, так би через п'ять хвилин вся Реана знала б, що я Срібноволоска, серійна вбивця та якісний шантажист.

Тааакс, слуги бігають, значить будуть гості. Хм, ну що ж, потрібно Гарльса найти, давненько ми з ним не чудили.
Брат теж піддержав мою думку побалуватись, як і інші брати і сестри, які входили в раду старших.
Ми вирішили, що поки тепло, чом би нам не набрати в пузирі води, в водні пістолити- водиі зробити водне мєсєво.
Уже через час битва була в розпалі.
На тереторію зайшла старша рада Ренс та голова їхньої сім'ї в супроводі моєї тітки Селени. Ми всі зробили винляд, що не замітили їх. Один зі снарядів попав точно в голову тітки, але ми продовжували сміятись, обливатись та пищати від холодної води.
-КатарінНаоміМюлехен та Гарльстон Мюлелен! До мене, - почувся голос нашого прадіда.
Ми з братом підійшли.
-Що ви тут затіяли?! - суворо запитав дід.
-А чому це зразу ми?! - запиталая, адже не чесно, що зразу ми винні.
-Тому що ніхто крім вас двох такого не робить.Всі бистро переодягайтесь та через десять хвилин в оксамитовій залі! - звернувся він до всіх.
Тітки і слід простиг.
Через десять хвилин я і Гарльс вже спокійно сиділи у оксамитовій залі, ця зала спеціально для переговорі.
Зроблена в ніжних оксамитових тонах, з величезним столом за яким велися переговори.
До нас прибув рід Ренс. Дір усміхався мені у всі тридцять два зуба. Потім хлопця відволік старший брат, шатен з сіро-зеленими очима, високий на зріст, широкі плечі, підкачаний,так це ж Нік! Той Нік на, якого сьогодні сумно дивилася Юко.
Коли всі зібрались в залі почались переговори.
Говорила голова роду Ренс, висока жінка, попри її доглянутий вигляд було зрозуміло, що вона вже давно не молода.
-Як ви розумієте настали складні часи. Нам потрібно об'єднуватися. Та ще й загроза іде саме з нашої західної частини, адже ми на меді з паралелью Мерія, тож ті довгоногі засіхають на наше, на наші землі.
Жителі Мерії мали довгі ноги.
-Якщо потрібно женитись, то я женюсь з Катарін! - крикнув Дір та підморгнув мені.
-Ти дивись, щоб твій коханий Рет нас не повбивав, - відповіла я злопцеві який усміхався, а всі інші на нас здивовано дивились.
-Ні, женитись не потрібно. Просто усилений мирний договір.
-А де гарантія того, що ви не підведете, як сто років назад? - запитав Гарс.
Всі Мюлехени подивились на голову сімейства Ренс.
-Ми поставимо ультиматум, якщо сторона порушує договір, то голова сім'ї іде на страту.
-А ось я все одно не вірю вам, - заперечила я.
-Катарін, - сказала моя тітка, ще зла після випадку на подвір' ї.
-Наведіть мені вагомий аргумент, - невгамовувалась я.
-Ось тобі всі умови.
Жінка дала мені договір,його повинні підписати усі члени ради адже поіншому він не дійсний.
Я прочитала договір.
-Зрозуміло.
-Це добре, що тобі зрозуміло, а тепер можеш першою підписати.
Мені дали ручку. Ага щас! Усі документи які я не хочу підписувати я підписую іншим підписом для таких випадків, адже документи не перевіряють. І цього разу я теж так зробила.
-Гадаю можна і вечеряти, -сказав дід після, тоги як всі підписали документ.
Ми перейшли в їдальню. В колонках грала пісня "That Just Inst... " групи "$uicideboy$".
Молодші вже повечеряли, тому не було товкнечі,всі посідали як захотіли.
Я сиділа за столом з Гарльсом, до нас підійшов Дір та його брати Нік та Сем.
Гарльс, Сем та Нік ігнорували одне одного.
-Кат, ти зробила філософію? - запитав у мене Дір.
-Ще ні. Та потрібно написати п'ять мудростей. - відповіла я.
За спиною я почула знайомий голос, який підспівував.
До нас підійшов Арт.
Я з веселим писком вистрибнула братові наруки, обхопивши стан ногами.
-Я теж радий тебе бачити, мала, - з усмішкою на всі тридцять два сказав брат.
Усі в залі дивились на нас, навіть Нік, якому все було пофіг був здивований.

Після вечері, Ренси поїхали, а я і мої любі братики вирішили згадати старі часи, коли  ми жили в одному замку, коли з'їжджались в один замок на свята.

Щастя це бути в колі дорогих тобі людей.