14.POVKaтарін
Займаюся танцями.
Танець-це не просто набір рухів під музику, він тренерує допомагає відчути своє тіло, стати більш гнучким та граційним. Він допомагає у бою, адже бій це теж свого роду танець.
Після занять іду в свою кімнату перодягтися.
Сьогодні Ренси прибули до нас для підписання якихось паперів.
Одягаю джинси та сіру футболку.
Хтось підійшов ззаді обняв та почав цілувати. З мене вирвався  стон. Сильні та знайомі руки притискають до себе.
Обертаюся.
Так і є це Нік.
В його сіро-зелених очах не зрозуміле почуття.
Запитує чи люблю Діра. Звісно ні!
Знову притягує до себе та цілує.
Зариваю руки в його волосся та відповідаю на поцілунок. Такий ніжний та гарячий. Шатен вивчає кожен міліметр моїх губ, цілує ніжно, але наполегливо показуючи, що зараз я лише його.
-Я тебе кохаю . А ти мене? - запитує відхекуючись.
Як сніг на голову падають ці слова.
-Дай мені час подумати, - відповідаю шатенові та вибігаю з кімнати.
Чи кохаю я його?
Так!
Раніше я не вірила в кохоння, але коли зустріла Ніка все значно змінилося. В середині мене щось не відоме, яке поєднує у собі: радість, смуток, захоплення, пристрасть та якийсь невідомий магніт, що тягне мене до нього.
Ось він сказав, що кохає,а ще позавчора виходив щасливий разом з Лізою із-за намету.
Сідаю за стіл переговорів.
Всі починають монотонно про щось говорити.
Пускають папери по кругу щоб підписували.
-За що договорювалися? - запитую у Мед, що сиділа збоку від мене.
-За те що якщо  чійсь замок зруйнують, то інший рід повинен допомогти. Ти де літала?
-Трохи задумалася.
Підписали папери.
Ренси залишаються у нас на ніч.
Потім хлопці, Арт, Люд, Гарс та Нік з Діром, прийшли до мене грати у карти.
Грали ми годин зо дві. Потім Дір захотів побачити наші гральні камені тому брати повели його до них. Гральні камені містятьу собі багато різних магнітів, обох полярностей, тому коли їх полодити воли починають притякуватися та відштовхувати одне одного, виглядає так ніби вони грають у квача.
Нік відмовився іти з ними.
Коли він виходив я схопила його за зап'ясток.
-Стій, Нік, - він обернувся до мене, - ті слова, що ти сказав пару годин назад.
-Це правда.
- Я бачила як ти пощавчора виходив усміхнений із-за намету разом із Лізою. Я гадала ви помирилися.
-Ні. Я кохаю тебе.
Може і справді нам судилося бути разом?
Скажу правду.
-А я тебе.
Він підійшов та поцілував мене. Більш пристрасно, ніжно. Його губи вивчали мої. Мммм. Як же я кохаю його. Ніколи б не подумала, що зможу так по кохати.
Ми домовилися не розголошувати про наші стосунки.
Він щасливий, як і я, пішов до кімнати Гарса.



Чи зможуть їхні стосунки прожити довго та чи не завадить їхньому щастю війна? Побачимо😉