Головною новиною  сьогодні зранку була.
Саме так! Срібноволоска та нічний Ганс повернулися!
Що за тупі люди кажуть, що я і той фіолетововолосий разом?
Ганс мав фіолетове волосся та сині очі. І чомусь у нього був певний стиль одягу. Я ось стараюсь щоразу різне одягати, але все чорне.
Хм.. Деякі кажуть щоб я і той дурень брали участь у війні. Звісно я буду брати участь у війні! Не буду ж я стояти осторонь коли мою паралель руйнують.
Але одне все ж радує. У мене на одну справу більше ніж у нього! Ха! І хто з нас сильніше? Ну ладно-ладно він. І толише через те, що він чоловік, і ледве мене не вбив. Це ж нада? Я головне його не трогаю, а він ще й напав. Зробив мені декілька синяків. Правда і я в боргу не осталась.
Тааак, що у нас насніданок? Ммммм. Тушена картопля з грибами. Ван лав!
Сьогодні останній день у таборі. Після обіду ми вертаємось додомки. Перше, що я зроблю це ляжу спати. Я так не виспалась це жахіііііття.
-Привіт. Теж довго спала? - вийняв мене із моїх думок Нік.
-Привіт. Так. Я взагалі люблю поспати, але на навчанні цього особливо не зробиш.
Він такий сонний ніби це він, а не я всю ніч замовлення виконував.
-Зрозуміло. А я просто в телефоні засидівся. Ти вчора чудово співала. Якби не те, що ти мені сказала, що не віриш в кохання, я б уже подував про не взаємну любов.
-Угу. Дякую. Невзаємна любов між моною та цією стравою. Я її обожнюю, а вона мене ні.
Чорт! Він же ш міг мене вчора побачити як я заходила в намет.
Він тихенько за хіхікав.
-Я бачу у нас з тобою спільні проблеми. Кохання то не наше. Як заведеш котів зви. Разом будемо їх доглядати.
-Обов'язково.
Усмішка на моєму лиці стала ще ширше.
-Кат, можна питання?
-Ти вже його задав, але так. Можна.
-Дивись. Я замітив, що з усіх своїх братів та сестер ти спілкуїшся лише з трьома братами:Люд, Гарс, Арт. Чому?
Хм. Цікаве питвння. Можливо річ втім, що ми із дитинства завжди разос? В будь якому випадку я їм вірю.
-Та Мед. Вона світла. Чому, я не знаю. Ми завжди, ще відтоді як мене та Меделейн забрали з рідної паралелі, вони бали поруч, завжди підтримували та виручали. А от твого звязку з кимось із родичів я не помітила.
Хлопець сизів задумано.
-Я з усіма спілкуюст. Але, щоб так як ти із братами нізким. Ти сказала, що спілкуєтесь відколи тебе та Мед заьрали з рідної паралелі. Ти не звідси?
Хм.. Його зацікавило лише чи Я не звідси, тому що сказав ТИа не ВИ. Приємно. Так! Викинула з голови.
-Так, не звідси. Ми іноді переходимо до них.
Ми доїли в тишині.
-А твої батьки. Що з ними? - наважилася запитати я у хлопця.
-Померли.
На його лиці видно, що йому це не приємно, але все ж чомусь відповів.
Мені здається ніяка книна з психології вже не допоможе. З кожною секундою мене тягне до нього з новою силою.
За шо? Ну от за шо це мені?
- Ок. Ще побачимось!
Махнув та пішов до свого намету.
-Побачимось.

Потрібно збирати речі.
Справилася я із-завданням через годину.

  - Кат, автобус уже приїхав, - повідомила мені Моана, яка вивозила свій чемодан.
На питання "Чому не переходами? Щоб раз і вже намісті" скажу, що переходами неможна, тому що нікому не можна знати скільки у вас каменів смерті, а у мене лише за останню ніч дев'ять.

Посідали всі таксамо, як і коли їхали сюди. Лише Нік змінив місце знаходження він сів біля Гарса.
Я помітила що мої брати подружилися з хлопцем, а це багато чого означає. Мої брати рідко когось до себе підпускають і то, перед тим, щоб це сталося та людина проходить довгий шлях.
Цього  разу по дорозі я сміялася лише раз, коли Дір вирішив мене залоскотати.

Першими вийшли Ренси, а попім ми з родичами. Взагалом в обратном порядку нас висаджували.

Моє ліжко так манило мене до себе! Тому сил у мене вистачило лише на те, щоб переодягнутися, розтелити його, вкритися теплою ковдрою та заснути.
Да здравствуй(рос. м) здоровий сон!


Пишіть коментарі. Мені цікава ваша думка))) 😉👌