Розділ14
Уже тиждень жустрічаюся з Ніком.
Я сумую за ним кожну секунду навіть якщо він біля мене.
Я сумую за його ніжними та м'якими кубами, постійно хочу поцілувати.
Я сумую за його красивими як Всесвіт сіро-зеленими очима в які я хочу постійно дивитись.
Я сумую за шого волоссям, таким м' яким та ніжним. Шатен не любить коли я трогаю його просто так.
Ми не афішували свої стосунки, про них знають лише найближчі люди.
Спішу до нього, щоб ще один вечір провести в його компанії. Він буде обіймати мене своїми сильними руками.
Раніше я не вірила, що кохання існує.
Помилялась.
Воно існує. Кожен раз біля нього моє серце пропускає удари, душа рветься в політ, а мозок співає щасливі пісні про кохання,внутрішній магніт тягне мене до нього.
Привіталася з його сестрами, що ішли на зустріч.
Заходжу в кімнату...
До горла підходить комок, а з очей виступають сльози.
Він цілує іншу.
Він цілує Лізу.
Вони цілуються доволі пристрасно.
Він відривається від неї та повільно повертає голову до мене.
-Кат. Я її не цілував! Це вона! Я кохаю тебе! Чуєш?!
Піднімаю погляд на нього.
Всередині щемить серце.
Вибігаю з кімнати.
Вибігаю із-замку.
Сідаю на моц та їду.
Приїхала до олюбленого місця у нашому пралісі.
Біль.
Сльози.
Серце відмовляється працювати.
Мозок забитий думкали"Чому? Як? Защо?"
Із очей ідуть сльози.
Груди розтинає біль наче мене хтось ріже. Ні! Мене розтинає набагато сильніший біль.
Я його кохаю, а він!
Сльози течуть річкою.
-Аааааааа! - кричу в пустоту.
Є лише один спосіб заспокоїтись.
Співаю пісню "In my Blood". Саме за допомогою цієї пісні я можу визвати дощ.
Я викликаю зливу.
На дворі л'є, як із відра, а я сиджу на місці.
Телефон показує десятки повідомлень від нього та кучу пропущених.
Не буду дивитись.
Злива не лише назовні, а й у середині.
Моє серце розбите.
Наврядчи хтось верне мою довіру.
Моє життя - це біль.
Біль без нього.
Біль без Ніка.
Нова порція страждань, душевного болю та сліз.
Це ще не кінець...
Продовження історії скоро з'явиться на моїй сторінкі😉 "Срібноволоска. Війна починається"
Я сумую за ним кожну секунду навіть якщо він біля мене.
Я сумую за його ніжними та м'якими кубами, постійно хочу поцілувати.
Я сумую за його красивими як Всесвіт сіро-зеленими очима в які я хочу постійно дивитись.
Я сумую за шого волоссям, таким м' яким та ніжним. Шатен не любить коли я трогаю його просто так.
Ми не афішували свої стосунки, про них знають лише найближчі люди.
Спішу до нього, щоб ще один вечір провести в його компанії. Він буде обіймати мене своїми сильними руками.
Раніше я не вірила, що кохання існує.
Помилялась.
Воно існує. Кожен раз біля нього моє серце пропускає удари, душа рветься в політ, а мозок співає щасливі пісні про кохання,внутрішній магніт тягне мене до нього.
Привіталася з його сестрами, що ішли на зустріч.
Заходжу в кімнату...
До горла підходить комок, а з очей виступають сльози.
Він цілує іншу.
Він цілує Лізу.
Вони цілуються доволі пристрасно.
Він відривається від неї та повільно повертає голову до мене.
-Кат. Я її не цілував! Це вона! Я кохаю тебе! Чуєш?!
Піднімаю погляд на нього.
Всередині щемить серце.
Вибігаю з кімнати.
Вибігаю із-замку.
Сідаю на моц та їду.
Приїхала до олюбленого місця у нашому пралісі.
Біль.
Сльози.
Серце відмовляється працювати.
Мозок забитий думкали"Чому? Як? Защо?"
Із очей ідуть сльози.
Груди розтинає біль наче мене хтось ріже. Ні! Мене розтинає набагато сильніший біль.
Я його кохаю, а він!
Сльози течуть річкою.
-Аааааааа! - кричу в пустоту.
Є лише один спосіб заспокоїтись.
Співаю пісню "In my Blood". Саме за допомогою цієї пісні я можу визвати дощ.
Я викликаю зливу.
На дворі л'є, як із відра, а я сиджу на місці.
Телефон показує десятки повідомлень від нього та кучу пропущених.
Не буду дивитись.
Злива не лише назовні, а й у середині.
Моє серце розбите.
Наврядчи хтось верне мою довіру.
Моє життя - це біль.
Біль без нього.
Біль без Ніка.
Нова порція страждань, душевного болю та сліз.
Це ще не кінець...
Продовження історії скоро з'явиться на моїй сторінкі😉 "Срібноволоска. Війна починається"
Коментарі