Перше моє питання зранку. Хто? ХТО ТА СКОТИНА? Ну кому захотілося з самого ранку послухати пісні MishelAndrade???
З вигляду дівчат з моєї кімнати можа сказати, що їм теж не подобається.
Та я вже та нцювала під слова "А я не знаю, незнаю, що скажеш ти."
Останнім частом у мене дуже часто змінюються емоції наче у вагітної. Але я аж ніяк не можу бути вагітною тому, що у мене лише раз були стосунки і ті не вдалі, при яких я не лишилась невинності.
Уже грала пісня "Запах женщины моей ".
Хлопці підспівували. Впевнена хтось із цих придурків включив пісню.
-Дякую, - сказала я Ніку, який сидів в колі інших хлопців. - Що значили ті слова на листку?.
-Що я бажаю тобі щирого кохання, - відповів брюнет.
-Я не вірю в кохання. Це лише казочки, - сказала йому на вухо.
Його сіро-голубі очі запитально подивилися на мене.
-Впринципі я теж, - сказав хлопець.
Тепер ми обоє запитально дивились одне на одного.
Хм... Я перестала вірити після того як мене використовували,використовували мої почуття. А ось, що трапилось у нього? Можливо його сердце розбила Ліза? Стоп. Чому мене цікавить те що сталося у Ніка? Так проїхали і забули!
З колонок зрала пісня "Кислород"виконавця DAVA, яку замінила пісня "Рапапам" групи Miyagi&Эндршпиль.

День пройшов у тому ж порядку, що й завжди. Сніданок, підготовка, обід, тренеровки, вечеря, FRITIME.
Ми вирішили пограти в "правда чи дія".
-Катарін, правда чи дія? - запитав у мене Арт.
-Дія, - сміливо відповіла я йому.
Брат задумався, а потім розплився в посмішці.
-Поцілуй Ніка, по спавжньому, наче ви зустрічаєтесь, а не в щоку,-хитро сказав брат і хтось присвиснув.
-Да ти безсмертний! Нік не захоче цього, - відповіла я і подивилась на хлопця.
У Нікових сіро-голубих очах заграли вогники.
-Я не проти, - сказав той.
Що?! Впинципі, а що я втрачаю? Нічого.
Хлопець встав з місця. Я стала на ципочки щоб дістати його губи. Теплі, мякі, ніжні. Я почала вивчати його губи. За мить він почав відповідати. Вогонь. Пристрасть. Радість. Злість. Тяга. І ще багато емоцій відбулося в середині мене за одну мить. Мене чомусь тегнуло до нього. Я змусьла себе відірвати від його губ. Ми важко дихали та посідали на свої місця, а інші здивовано дивилися на нас,напевне не очікували, що ми почнемо цілуватися.
Ох, який вечір! Я готова повторити. Так Катарін викинь ці думки! Але я не можу! Ааа! Я зараз здурію. Що це було? У мене ніколи такого не було. Піду на галявинку і там заспокоюся.

Квітки було видно адже сьогодні доволі світло в ночі.
Хтось доторкнувся до моєї талії. Падаю. Та крепкі руки не дали цьому відбутися.
-Не падай. Я знаю, що красивий та не на стількиж!
Мене держав Нік. Хлопець посміхався на всі тридцять два.
-Було б від чого, - з'язвила я хоча хлопець був доволі вродливий.
Ми ляги посеред галявинки та мовчки дивились на небо.
-Чому ти написав ті слова? - все ж я запитала.
Хлопець спочатку мовчав, а потвм все ж почав розповідати.
-Два роки назад я зробив пропозицію зустрічатися Лізі. Саме тут. На цьому місці. Я кохав її. На мою думку, та схоже це не було кохання. Вона цілувалася з якимось пацаном за вашим наметом. Можливо, вони раніше не лише цілувались. Вона зрадила. Розтоптала мої почуття. Чому я кажу що і в мене їх не було? Тому що я швидко її забув. Мені здається в цьомц не було потреби і я вже на той момент її не кохав. Тому кохання не існує.
Зависло німе мовчання.
-А ти чому гадаєш що кохання не існує? - запитав хлопець.
Якщо сьогодні вечір сумних історій, то розповім.
-Два роки назад, - я хмикнула від символічності, - я закохалась в хлопця. Він не із великого роду. Я гадала, що все взаємно. А виявилося він змісив мене закохатися в нього, щоб я попросила у своєї тітки підписати контракт. Вона цього не зробила, а я дізналась про його наміри. Потім включила пофігістку і показувала, що мені байдуже до нього, а потім коли думала про це зрозуміла, що це насправді так. Що сльощи які я пролила були фальшиві та не значні. Від тоді я не вірю в кохання.
Знову повисло мовчання. Нік підвівся та подав мені руку. Я теж піднялась.
Однією рукою він обійняв мене за талію а іншу занурив у волосся. Його теплі губи доторкнулися до моїх. Я вже почала відповідати на його поцілунок. Мммм. Цього разу поцілунок ще більш гарячий та бажаний. Нас тягнуло одне до одного.
Блііін я почала постонувати. Бліііін меніце подобається. Бліііін я зочу ще.
Нік першим розірвав наш поцілунок важко дихаючи.
Ми ще трішки посиділи на галявині. Та пішли до наметів.
Губи та місця до яких він доторкався палали.
Мені хочеться щоб він ще і ще цілував мене.
Мене наповнили безліч дивних почудьтів.
Схоже мені почав подобатися Нік,він більше не дратував мене і заперечувати це самій собі немає сенсу, потрібно найти книги по психології та викинути із себе ці почуття.
Вбивча машина не може кохати!
Тимпаче у мене є проблеми. Мій азарт постійно їх створює.
Окрім Срібноволоски в нашій паралелі існує ще один холоднокровний вбивця, якого всі бояться. Це нічний Ганс. Постійно коли він починає мене випереджати я хочу випередити його тому бере справи своїх темних братів та сестер. І таке відчуття ніби він робить так само, і тоді починається війна яку ніхто не оголошував, преса та новини постійно торочить про те, що вбивці повернулися, люди в панікі. І ось коли я виконала п'ять своїх замовлень він випередив. У нього шість. Потрібно брати справи та випедити його.
Я колись дізнаюсь хто цей гад!
Та зараз мені не хочеться думати про це. Мої думки заповнені лише Ніком та його ніжними губами, красивими сіро-голубими очима.
Катарін, ти повинна зробити все, щоб забути його.