Голос
Трапляється іноді – голос лунає…
І кличе мене звідусіль.
В чарівну країну мене він гукає,
Сплетену з моїх мрій.
Всього лише крок мені треба зробити,
Як я вже потраплю туди.
Та, чомусь, не можу цього здійснити,
Щось зупиняє завжди.
Всього лише крок… О ні, як це страшно!
Не можу, не можу!.. Боюся.
Та треба іти. Щоб не було так лячно,
Краще я все ж усміхнуся.
Піднесла стопу я у сяйво блискуче,
Заплющивши боязко очі.
Прощайте… Рушаю у світ, де дрімуче
Ховається марево ночі…
Відступати вже марно… я піду.
Піду назустріч Долі!
Усміхнуся, як тільки її зустріну…
І порину в пригоди поволі.
2021-05-20 10:33:08
7
0