Голос

Juli Pencil

Трапляється іноді – голос лунає… І кличе мене звідусіль. В чарівну країну мене він гукає, Сплетену з моїх мрій. Всього лише крок мені треба зробити, Як я вже потраплю туди. Та, чомусь, не можу цього здійснити, Щось зупиняє завжди. Всього лише крок… О ні, як це страшно! Не можу, не можу!.. Боюся. Та треба іти. Щоб не було так лячно, Краще я все ж усміхнуся. Піднесла стопу я у сяйво блискуче, Заплющивши боязко очі. Прощайте… Рушаю у світ, де дрімуче Ховається марево ночі… Відступати вже марно… я піду. Піду назустріч Долі! Усміхнуся, як тільки її зустріну… І порину в пригоди поволі.

2021-05-20 10:33:08

7

0

Схожі вірші

Всі

"Письмо ушедших дней"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.

44

21

1745

Приходи (RU-UA)

Ай

Черничные пироги, молоко с мёдом. Приходи. Почитаю тебе стихи и раны замажу йодом. Буду исцелять поэтапно все твои трещинки и порезы, даже в твоё заледеневшее сердце, поверь мне, — смело полезу. Повір! Залізу без страху. Без жалю, не боячись. Бо наше розпалене вогнище змушує бути хоч чимось. І тільки не хвилюйся — ми не розчинимось. Ні одне у одному, ні у часі. Мы снова столкнёмся, неспособные противостоять этой связи. Истощенные, но в друг друге, нашедшие дом. Якщо не перше життя, то і не перший том. Не перший різновид мов у моїх віршах. Не найдёшь меня в жизни? Отыщешь во снах. За той дверью, где я нам в пирог добавляю чернику. Приходи. Мне одной без тебя здесь ужасно дико.

42

3

1059