Бог
Ми вважаємо, що одинокі, Але є в небесах Живий Бог, Здатен він усі рани глибокі Заживляти без зайвих вимог. Відірвались, на жаль, ми від Нього, Загубили всі вірні шляхи. У Творця є одна лиш вимога: Бути вірним Йому назавжди. Сила Господа в щирій любові, Тож без неї нам просто ніяк. Через брак її тонемо в крові, Всесвіт війнами сильно набряк. Ми палаєм у вогнищі страху, Що створив його сам Сатана. Люди вірять йому і щоранку Віддають свою душу дарма. Живемо у скрутну ми годину, Заблукавши в оманливих днях, Відчайдушно чекаємо днину, Коли зла вже не буде в серцях. Зрозумівши, що є у нас Батько, Наш Великий Небесний Отець, Нам не буде у світі так страшно, Коли поруч з тобою Творець. Його Слово, немовби ліхтарик, Що поможе крізь темряву йти, З ним можливо всю правду побачить, Бога істину нам віднайти. Якщо віримо в Нього і знаєм: Головне – це любов на Землі, То ніколи біди не зазнаєм. Бог поможе тобі і мені! 14.04.2021
2021-06-26 23:16:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12835
Чуточку внимательней
Неудачная попытка быть тем, кого сложно обидеть , Рвя бурю за улыбкой проникших эмоций И наивность уже стала себе лишь противна , Все пытаясь понять всех за скрытой дорогой ... Мимо мчат незнакомые люди , И не кто тебя уже не осудит : Всем безразлично твоя лишь обида , И что слёзы пускаешь себе на морозе Может так будет даже на лучше Без различных ненужных вопросов , О том " Как ты ?)" Тебе хорошо ли" Или в этом нет больше смысла и вовсе ... Разве безразличие лучший способ оплаты За свои выражающие сердце бурю эмоций..? Может стоит быть чуточку внимательней , К тем кому помощь и вправду поможет !
40
8
3201