Бог
Ми вважаємо, що одинокі, Але є в небесах Живий Бог, Здатен він усі рани глибокі Заживляти без зайвих вимог. Відірвались, на жаль, ми від Нього, Загубили всі вірні шляхи. У Творця є одна лиш вимога: Бути вірним Йому назавжди. Сила Господа в щирій любові, Тож без неї нам просто ніяк. Через брак її тонемо в крові, Всесвіт війнами сильно набряк. Ми палаєм у вогнищі страху, Що створив його сам Сатана. Люди вірять йому і щоранку Віддають свою душу дарма. Живемо у скрутну ми годину, Заблукавши в оманливих днях, Відчайдушно чекаємо днину, Коли зла вже не буде в серцях. Зрозумівши, що є у нас Батько, Наш Великий Небесний Отець, Нам не буде у світі так страшно, Коли поруч з тобою Творець. Його Слово, немовби ліхтарик, Що поможе крізь темряву йти, З ним можливо всю правду побачить, Бога істину нам віднайти. Якщо віримо в Нього і знаєм: Головне – це любов на Землі, То ніколи біди не зазнаєм. Бог поможе тобі і мені! 14.04.2021
2021-06-26 23:16:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4691
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4816