Бог
Ми вважаємо, що одинокі, Але є в небесах Живий Бог, Здатен він усі рани глибокі Заживляти без зайвих вимог. Відірвались, на жаль, ми від Нього, Загубили всі вірні шляхи. У Творця є одна лиш вимога: Бути вірним Йому назавжди. Сила Господа в щирій любові, Тож без неї нам просто ніяк. Через брак її тонемо в крові, Всесвіт війнами сильно набряк. Ми палаєм у вогнищі страху, Що створив його сам Сатана. Люди вірять йому і щоранку Віддають свою душу дарма. Живемо у скрутну ми годину, Заблукавши в оманливих днях, Відчайдушно чекаємо днину, Коли зла вже не буде в серцях. Зрозумівши, що є у нас Батько, Наш Великий Небесний Отець, Нам не буде у світі так страшно, Коли поруч з тобою Творець. Його Слово, немовби ліхтарик, Що поможе крізь темряву йти, З ним можливо всю правду побачить, Бога істину нам віднайти. Якщо віримо в Нього і знаєм: Головне – це любов на Землі, То ніколи біди не зазнаєм. Бог поможе тобі і мені! 14.04.2021
2021-06-26 23:16:33
2
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2370
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
84
0
3849