Нарешті
Відсортую тебе я по пам'яті. Ти змінилась, тож треба спочатку, Крок за кроком, де стіни пошарпані Твоїх вулиць тілесних у гавані Вже бувальщину переливають У посудину таїнств розгаданих. І спочатку пройдемося колом, Від джерел відштовхнемося, згодом Віднайду твоє серце надламаним, Але стільки років вже незайманим, Що жадатиме врешті поволі Незабутих ще ліків. В основі Складові будуть щонайпростіші, Та тепер ти в них віриш Нарешті. 16.11.2022 Світлина: https://t.me/silentflat
2022-11-29 11:04:09
2
0
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2450
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4337