На папері
«Я тебе кохаю» тане в думці,
«Я тебе кохаю» й на папері.
Ці слова, напевно, як безумці,
Що стрибають у всілякі двері.
Ти - причина смутку та печалі,
Мій невдалий вибір, ти - брехня.
Чи твоя душа давно зі сталі,
Чи жадає зцілення щодня?
У квартирі стіни з твоїх фото,
У блокнотах очі та вуста,
Я малюю й пасма твої злото
І вдихаю з них усе життя.
Що б робила, поруч як не стане,
Як писала б «Я тебе люблю»?
Та дізналась - серце тьмяно в‘яне
Й лиш кричить: «Я, ні, не відступлю!»
«Я тебе кохаю» тане в думці,
Шмат паперу плаче за кутком
Десь далеко, скручений по струнці.
Він для мене був моїм ковтком…
Я тебе кохаю безсумнівно,
Ти, напевно, зовсім мене ні.
Як же не довіритись наївно
Цій відверто схованій брехні?
Слово недотримане згасає
І в моїй нестерпній голові
Все одно лиш дужче тільки грає,
Реченням пульсуючи в крові.
Ніжний дотик я не забуваю,
Рідний погляд навіть звіддаля.
Знай, тебе за все я пробачаю:
Й за образи, й втечі з корабля.
«Я тебе кохаю» на папері,
Він уже, на жаль, не полетить
У твої закриті фальшю двері,
Але в серці правду шепотить.
08.06.2022
2022-11-21 14:38:44
2
0