Ватажок
Мрійливі не будуть стогнати від болю утрати,
А більше знайдуть інших в світі ймовірних шляхів,
Здолати щоб двері закриті й залізнії ґрати.
Їх руки старанні ще зловлять багато птахів.
Покірний не стане скавучати й битись об стіни,
Аби довести, що навколо усі неправі,
Лиш зовсім дурний рветься в зону, де тільки руїни,
І йде по стежинам, хоч бачить, які ті криві.
Лиш в того завжди не буває спокійної ночі,
У кого давно стала совість нечиста й брудна,
А серце, б‘ючись, вже вистрибує, в’яне в турботі,
Яка не приходить звичайно ж тихенько одна.
Пронизливий погляд не буде безглузде питати,
Язик не чіпатиме злих і огидливих слів.
Лиш любляче серце у змозі нас змусити встати,
Воно допоможе тому, навіть довго хто тлів.
Палаючі рани не в силах таких і зломити,
Та болі пекучі не зможуть униз притулить.
Замерзлі кайдани їм легко в собі розтопити
І тіні з проваллями в інших умить освітить.
Вставатимуть люди на бік сильних духом і тілом,
За лідером, вправним у всьому для них ватажком,
За тим, хто до всіх випромінює сяюче світло,
І тим, хто для кожного став бездоганним зразком.
29.01.2022
Фото: Маєвська
2022-11-21 14:12:55
0
0