Ватажок
Мрійливі не будуть стогнати від болю утрати, А більше знайдуть інших в світі ймовірних шляхів, Здолати щоб двері закриті й залізнії ґрати. Їх руки старанні ще зловлять багато птахів. Покірний не стане скавучати й битись об стіни, Аби довести, що навколо усі неправі, Лиш зовсім дурний рветься в зону, де тільки руїни, І йде по стежинам, хоч бачить, які ті криві. Лиш в того завжди не буває спокійної ночі, У кого давно стала совість нечиста й брудна, А серце, б‘ючись, вже вистрибує, в’яне в турботі, Яка не приходить звичайно ж тихенько одна. Пронизливий погляд не буде безглузде питати, Язик не чіпатиме злих і огидливих слів. Лиш любляче серце у змозі нас змусити встати, Воно допоможе тому, навіть довго хто тлів. Палаючі рани не в силах таких і зломити, Та болі пекучі не зможуть униз притулить. Замерзлі кайдани їм легко в собі розтопити І тіні з проваллями в інших умить освітить. Вставатимуть люди на бік сильних духом і тілом, За лідером, вправним у всьому для них ватажком, За тим, хто до всіх випромінює сяюче світло, І тим, хто для кожного став бездоганним зразком. 29.01.2022 Фото: Маєвська
2022-11-21 14:12:55
0
0
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
8908
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
5482