Вітрила
Юлія Ципляк
Зелені вітрила у синьому морі Ясніли під сонцем, марніли з дощем І, дивлячись в хвилі бурхливі прозорі, То бачили рам’ям себе, то плащем. Зелені вітрила дружили із морем, Вода їм ніколи не каже брехні, У будь-яку скруту говорить: «Поборем! Не дам я тобі загубитись на дні!» Та після штормів безперервних вітрила Звернулись до моря - і наче чужі, Бо більше вони не побачили крила, Лиш ланці, які мов роздерли ножі. ⁃ Агов, море, де ти? Чи бачиш нас? ⁃ Звісно! ⁃ Чому ж ти не вкрило собою тоді? Тепер пошматовані вітром зловісно. Чому не дало заховатись в воді? ⁃ Мине трохи часу, ви станете краще, Повірте мені, що це лихо пройде. Я б вас не залишило на призволяще. Етап цей потрібен, він вас возведе. Проходили дні, протікали і ночі, Вітрила весь час були дуже сумні, Та все ж вони вірили в те, що пророчі Були ті слова, в них немає брехні. Наступної бурі накрило їх море, На низ опустило, до самого дна, І, діри усі залатавши, вже вкотре Воно довело, що їх дружба міцна. Нові паруса виглядали розкішно, Неначе й подряпини в них не було. Тоді повело море вгору неспішно Назад на поверхню незрадне судно. Вітрила, оговтавшись, зиркнули в воду, На мирну, тихеньку блакитную гладь. Вони так чекали на цю нагороду, Але не змогли себе з нею впізнать. У синьому морі вже сині вітрила, Куди ж тепер зникли зелені сади? ⁃ За вірність віддало я вам свої крила, Вони будуть з вами тепер назавжди! 14.02.2022
2022-11-21 14:16:56
0
0
Інші вірші поета
Правда Я, мов з ламкого дуже скла Вістря --- •••- • •-•
Інші поети
rosbyta_chasha
@rosbyta_chasha
Схожі вірші
Всі
La lune
Nadine Tikhonovitch
Quand les rues de la ville sont plus sombres, Quand la moitié de la planète dort, Quand les étoiles de rêve tombent, La lune me brille, la lune d'or. Je peux la regarder la nuit Et j'écris mes poèmes bizarres, Peut-être je suis folle ou stupide, Mais la lune me donne de l'espoir. Elle est froide, comme l'hiver, Elle est pâle, comme malade, Je peux là regarder les rivières Et parfois je vois les cascades. Elle est mystérieuse, magnifique, Satellite sombre de notre planète, Séduisante, heady et magique, L'ami fidèle pour tous les poètes. La lune, pourquoi tu es triste? La lune, je ne vois pas ton sourire, Dis moi ce qui te rend attriste, Dis moi ce qui te fais souffrir! La lune, tu es loin de moi, Il y a des kilomètres entre nous, Je rêve de toi de matin à soir, Je rêve et j'écris sur l'amour. Et je danse dans ta lumière, Mes idées sont tristes et drôles, J'aime tes yeux tendres, lunaires, Ils me disent que je suis folle. Mais, ma lune, tu es mon rêve, Tu es mon inspiration, ma lune, Mon souffle, tu m'aimes, j'espère, Parce que tu es mon amour!
49
14
1473
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4955