Може, все ж?
Андрій Сидорець
Не знаю, як сказати тобі ці до болю знайомі 5 літер. Не знаю, чи почуєш ти, чи знову їх забере вітер. Що це зі мною, що за дивне в серці тепло? А це твоя СМС'ка. Тобі-таки не все одно Чому так важко підійти і сказати? Чому я постійно мушу мовчати? Може через те, що боюсь я себе? Може через те, що люблю я тебе? Й лише одна тривога постійно в голові... Прочитати в смс'ці "Не потрібен ти більше мені"...
2018-10-10 20:03:06
9
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Mashka Zelenchuk
Гарно😊
Відповісти
2018-10-24 08:46:11
1
Андрій Сидорець
@Mashka Zelenchuk дуже дякую 🤗
Відповісти
2018-10-25 17:42:22
1
Інші вірші поета
Оптимізм Напишу... Нескореним Люстерце у серці
Інші поети
Юрий Тим
@currentlib
Schüra
@shura_smit
Схожі вірші
Всі
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
2135
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
2467