Янголи в білих халатах.
Андрій Сидорець
Під враженням від автора https://surgebook.com/ratel ____________________________ Соловей, що десь літає, Він чує нас і в темнім гаї. Прилетить, щось прошепоче, Й нашу душу залоскоче... Він приніс нам звістку неприємну, Про те, що друга в нас не стало ще з того моменту... Він нагло, без тями і скорботи, Додав медикам ще більше роботи. Вони трудилися, зливали й кров, і піт, Вони боролись за життя людей навіть крізь Смерті гніт! Та, не у всіх знов серце битись стало, Й охороняли вони янголами нас(хоч їх і небагато). То хто ж ці янголи в білих халатах? Хто з Сотнею стоють в медичних палатах.
2018-10-11 14:14:10
8
0
Інші вірші поета
Нізвідки в нікуди Кожен портрет має свій фон Може, все ж? Сповідь почуттів
Інші поети
Роман Тихий
@volodimir_romanenko
Jason 顾杰
@Jason_gu_jie
Схожі вірші
Всі
Хай буде так
Юлія Богута
«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.
38
4
4926
"Ми усе подолаємо разом..."
Nadine Tikhonovitch
«Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем, І я не боюся поразки, Я не боюсь, що помрем!» А я чула і вірила щиро, Немов би п'ять років було, Я була неймовірно щаслива І такою не стану вже знов. І знаєш, коли мені складно, Я твої згадаю слова — Вони затримають слабкість, Запевнять мене, що жива... «Ми разом усе подолаєм! Мила, ти чуєш мене?» Я чую і знову чекаю, Що небо тебе поверне... І ось майже два роки Шукаю тебе — не знайшла, І, до смерті роблячи кроки, Я твої згадаю слова... І до сліз сон мене вразить, Де знову почую тебе: «Ми усе подолаємо разом, Ми усе з тобою минем...»
52
3
1744