Янголи в білих халатах.
Андрій Сидорець
Під враженням від автора https://surgebook.com/ratel ____________________________ Соловей, що десь літає, Він чує нас і в темнім гаї. Прилетить, щось прошепоче, Й нашу душу залоскоче... Він приніс нам звістку неприємну, Про те, що друга в нас не стало ще з того моменту... Він нагло, без тями і скорботи, Додав медикам ще більше роботи. Вони трудилися, зливали й кров, і піт, Вони боролись за життя людей навіть крізь Смерті гніт! Та, не у всіх знов серце битись стало, Й охороняли вони янголами нас(хоч їх і небагато). То хто ж ці янголи в білих халатах? Хто з Сотнею стоють в медичних палатах.
2018-10-11 14:14:10
8
0
Інші вірші поета
Кожен портрет має свій фон Люстерце у серці Сповідь почуттів Напишу...
Інші поети
Kate Bondari
@Kate_Bondari_17
ANDROID CHANNEL
@android_channel
Схожі вірші
Всі
Пóдрузі
Asteriya
Ти — моє сонце у похмурі дні, І без тебе всі веселощі будуть чужі. Ти — наче мій рятівник, А я — твій вірний захисник. Не кидай мене у часи сумні, Бо без тебе я буду на дні. Прошу́, ніколи не залишай мене одну, Адже без тебе я точно потону. Хто я без тебе? Напевно, мене просто нема... Розкажу я тобі про все із цього "листа". Постався до цього обережно і слушно, Щоб не подумала ти, що це, може, бездушно. Адже писала я ці рядки довго, І ти не посмій не побачити цього! Ми же ж з тобою змалку завжди були разом, І дружбу нашу не зруйнуєш навіть часом. А ти пам'ятаєш, як на кухні говорили про хлопців? Ми зберігали всі секрети, наче у таємній коробці. Смієшся ти, як завжди, смішно, І не сказати про це буде грішно. Дуже подобаються мені наші розмови, Особливо, коли ти "ламаєш" свої брови. Чудово, коли твоя найкраща подруга — сестра. Адже не залишить в біді ніколи вона. А завжди буде поруч. Навіть якщо сам чорт стоїть ліворуч.
48
12
2619
Разве сложно сказать...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...
53
16
3364