Розмови за чашкою чаю

Кароліна Дар

Моїм найкращим О. і О. Чашка теплого чаю знову зігріває наші долоні, На вустах застигли слова, розлетілися серед кімнати І танцюють зимовий вальс із сніжинками на балконі, Хоча хочеться тільки кричати... Ці чотири стіни, як частина одної вежі, Тож чого сидимо отут та в очах німі запитання? Розбивай же прокляте скло і виходь скоріше за межі Мовчання... Тихий затишок просто у тиші ледь торкає холодні душі, Налякається і тікає в темінь ночі ще трішки хоробро, - Чуєш, подруго, може, досить? - хтось порушив тишу байдужу. Так добре... Очі схрещені, наче шпаги, свою власну ведуть розмову, Кинеш оком на чай і наче аж до дна пропалюєш чашку, Ми ще дітьми, напевно, придумали невідому нікому мову Так важко... В хід піде солодка отрута, наші ліки коли погано, Шоколад зігріває пальці, мабуть, краще від цього чаю, Розтікається просто в душу й чорним пластиром склеює рану. Все знаю... Тихий затишок проникає, розливається владно тілом, Слово раптом злітає з вуст і ховається в темінь ночі І чомусь ніщо не лікує так майстерно і так уміло, Як ненависний шоколад, що чужі нагадує очі...

2019-01-13 05:42:44

4

0

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

71

7

12001

Хай буде так

Юлія Богута

«And in my hour of darkness She is standing right in front of me Speaking words of wisdom, "Let it be"» Beatles - Let it be Хай буде так. Прийми своє життя. Прийми негоду, біль і в серці рану. Прийми свою не вічність, як буття. Прийми, що у людей на тебе інші плани. І не кричи, не плач, коли летиш із неба. Земля тверда. Це так. Реальна. Не м'яка. Живи та не шкодуй. Так було треба. Можливо не тобі. Комусь. Чиясь рука. Ти витримав. Стерпів. Усі пройшов дороги. Ти не зламався, ні. Ти просто біг не так. Ти просто падав. Просто вірив богу, І довіряв не тим. Кохав не так. Хай буде так. Прийми, що ти один І залишайся сильним, що б не було далі. Життя лиш мить, в яку стікає плин годин. Лиш зайчик сонячний, ребро медалі. Бо що б не було - ти не вічний, ні. І те що має тут коштовність, там - згорає. Ти помираєш тут. Зникаєш на війні. Та пам'ятай - у смерті щастя аж ніяк немає.

38

4

5443