Розмови за чашкою чаю
Моїм найкращим О. і О. Чашка теплого чаю знову зігріває наші долоні, На вустах застигли слова, розлетілися серед кімнати І танцюють зимовий вальс із сніжинками на балконі, Хоча хочеться тільки кричати... Ці чотири стіни, як частина одної вежі, Тож чого сидимо отут та в очах німі запитання? Розбивай же прокляте скло і виходь скоріше за межі Мовчання... Тихий затишок просто у тиші ледь торкає холодні душі, Налякається і тікає в темінь ночі ще трішки хоробро, - Чуєш, подруго, може, досить? - хтось порушив тишу байдужу. Так добре... Очі схрещені, наче шпаги, свою власну ведуть розмову, Кинеш оком на чай і наче аж до дна пропалюєш чашку, Ми ще дітьми, напевно, придумали невідому нікому мову Так важко... В хід піде солодка отрута, наші ліки коли погано, Шоколад зігріває пальці, мабуть, краще від цього чаю, Розтікається просто в душу й чорним пластиром склеює рану. Все знаю... Тихий затишок проникає, розливається владно тілом, Слово раптом злітає з вуст і ховається в темінь ночі І чомусь ніщо не лікує так майстерно і так уміло, Як ненависний шоколад, що чужі нагадує очі...
2019-01-13 05:42:44
4
0
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
3679
I Saw a Dream
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
16837