Розмови за чашкою чаю

Кароліна Дар

Моїм найкращим О. і О. Чашка теплого чаю знову зігріває наші долоні, На вустах застигли слова, розлетілися серед кімнати І танцюють зимовий вальс із сніжинками на балконі, Хоча хочеться тільки кричати... Ці чотири стіни, як частина одної вежі, Тож чого сидимо отут та в очах німі запитання? Розбивай же прокляте скло і виходь скоріше за межі Мовчання... Тихий затишок просто у тиші ледь торкає холодні душі, Налякається і тікає в темінь ночі ще трішки хоробро, - Чуєш, подруго, може, досить? - хтось порушив тишу байдужу. Так добре... Очі схрещені, наче шпаги, свою власну ведуть розмову, Кинеш оком на чай і наче аж до дна пропалюєш чашку, Ми ще дітьми, напевно, придумали невідому нікому мову Так важко... В хід піде солодка отрута, наші ліки коли погано, Шоколад зігріває пальці, мабуть, краще від цього чаю, Розтікається просто в душу й чорним пластиром склеює рану. Все знаю... Тихий затишок проникає, розливається владно тілом, Слово раптом злітає з вуст і ховається в темінь ночі І чомусь ніщо не лікує так майстерно і так уміло, Як ненависний шоколад, що чужі нагадує очі...

2019-01-13 05:42:44

4

0

Схожі вірші

Всі

Я граю лише уві снах...

Nadine Tikhonovitch

Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...

131

26

4654

Question 1?/Вопрос 1?

shadowlinxxx morgan

The girl that questions everything,is a girl that needs many answers.She wanders the earth trying to find the person that can answer her many queries.Everthing she writes has a hidden question that makes her heart ache and her head hurt.She spends days writing sad story's that she forgets her sad life.Shes in a painful story that never ends,she's in a story that writes itself.The pages in the book were filled ever so easy,because her heart wrote it for her.She spent her life being afraid,that's what made it so boring.Finding her passion was easy,but fulfilling it was the hardest part of all.Her writing may be boring and sad,but it's what keeps her sane. "She had all the questions in the word,and he had all the answers." Lillian xx

45

8

3657