ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА
Кароліна Дар
Там, де возродиться фенікс із сірого попелу, Від звичайного недопалку, кинутого десь біля калюжі, Ти усміхнешся й повернеш назад зопалу, Зникне твоя байдужість. Там, де місиво людських ніг топтатиме квіти І колючки троянд застрягатимуть у підошвах їхнього взуття Ти зрозумієш нарешті, що від болю можна здуріти, Відчуєш смак життя. Там, де на цілу вулицю лунатиме гучний вибух Від повітряної кульки, що хотіла злетіти вище Ти усвідомиш, що із суспільства вибув, А найстрашніший гуркіт - гуркіт тиші. Там, де серед багна лежить забута совість Збереглися відбитки може й твоїх черевиків Ти побачиш, що краще іти в невідомість Ніж залишатись безликим. У якомусь забутому, покинутому будинку Ти кулаками гамселитимеш порослу мохом цеглу В голові ніяк не складеться докупи картинка, Що щастя ламає ребра. Там, де краплі дощу омиватимуть брудні вікна І сірою ставатиме просто краплинка кожна Ти побачиш нарешті, що істина вічна, Від себе втекти не можна.
2019-02-20 05:00:45
1
0
Інші вірші поета
Тому, хто перед сном читає вірші Казкова елегія Залежність Зоряний вірш
Інші поети
Схожі вірші
Всі
I Saw a Dream
Ілва Стрілецька
I saw a dream, and there were you, And there was coldness in your eyes. I wonder what a kind of true Made you become as cold as ice. And later I looked back to get a sense This empty glance was hellish call of past. It used to be a high and strong defense Against the world, the pain and me at last. You looked at me, and peering in your soul, I felt so lonely, as something vital died. And that is what I fear most of all - That nothing gentle will remain inside. Inside of you. Inside of me as well. And nothing will be said to farewell.
102
15
17024
Тени собственного сердца ...
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2549