Білий птах

Кароліна Дар

Я надто молода і непутяща Що вірю так приречено у щастя, Аж збилася із спокою і сну, Сама собі вигадую весну... Марія Людкевич Я знов собі вигадую весну Серед зими, знайомим птахом білим Махне крилом і далі полетить Мені ж би хоч на мить її спинить Хоч мить! Щоб все нарешті стало зрозумілим, Без ясності я, мабуть, не засну... Я чую щебіт, щебіт крізь сніги І музика під талі сніжні сльози Сховає страх і далі полетить Мороз дзвенить, блищить, кричить Хоч мить! Хай збудуться усі метаморфози Та шелест крил додасть мені снаги... І вітер, блискавиця, буря, грім Освічує все небо так красиво, А біла птаха далі полетить. Життя ламає долю, гуркотить, Хоч мить! І я весну розгонистим курсивом Запрошую у свій зимовий дім... Я вірю в щастя, в щастя серед зим, Його несе знайома біла птиця, Кивне лише і далі полетить Щоб зиму цю нарешті зупинить Хоч мить! Осяє небо знову блискавиця, Та це вже яв і птах мені не сниться, Я відчиню вікно, хай вийде дим... Можливо, молода і непутяща, Та досі вірю в казку, мрію, щастя!...

2019-01-13 05:47:01

Інші вірші поета

Ми досі живі?.. Тому, хто перед сном читає вірші Дитятко спить А ти досі приходиш...

Інші поети

Олежка

@Dzelin

Володя Винтоняк

@volodya_vintonyak

Upavshii_Zakat

@Upavshii_Zakat

Схожі вірші

Всі

Я тебе по-справжньому кохала...

Вікторія Тодавчич

Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.

1270

Разве сложно сказать...

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Много думать слов не хватит Лишь о ком то , кто не рядом Быть со всеми лишь открыткой , Согревая теплым взглядом Каждый день встречая солнце Словно первый луч спасенья Думаешь о всех моментах , Что всплывают вместе светом ... Или множество вопросов На каких нет не единого ответа , К тем , кто был однажды нужен, Став одним твоим мгновеньем Почему ж сейчас нам сложно .. Сказать искренне о чувствах , Как страдать мы все умеем ,, А признать ,что правда любим ? Может быть просто забыли .... Или стали явью сцен сомнений ? Разве сложно хоть глазами Сказать больше ,чем таить в себе ли... Надо больше лишь бояться , Не успеть сказать о главном ... На взаимность зря стараться Ждать когда уйдет шанс бремям ...

3053