Білий птах
Кароліна Дар
Я надто молода і непутяща Що вірю так приречено у щастя, Аж збилася із спокою і сну, Сама собі вигадую весну... Марія Людкевич Я знов собі вигадую весну Серед зими, знайомим птахом білим Махне крилом і далі полетить Мені ж би хоч на мить її спинить Хоч мить! Щоб все нарешті стало зрозумілим, Без ясності я, мабуть, не засну... Я чую щебіт, щебіт крізь сніги І музика під талі сніжні сльози Сховає страх і далі полетить Мороз дзвенить, блищить, кричить Хоч мить! Хай збудуться усі метаморфози Та шелест крил додасть мені снаги... І вітер, блискавиця, буря, грім Освічує все небо так красиво, А біла птаха далі полетить. Життя ламає долю, гуркотить, Хоч мить! І я весну розгонистим курсивом Запрошую у свій зимовий дім... Я вірю в щастя, в щастя серед зим, Його несе знайома біла птиця, Кивне лише і далі полетить Щоб зиму цю нарешті зупинить Хоч мить! Осяє небо знову блискавиця, Та це вже яв і птах мені не сниться, Я відчиню вікно, хай вийде дим... Можливо, молода і непутяща, Та досі вірю в казку, мрію, щастя!...
2019-01-13 05:47:01
2
0
Інші вірші поета
Казкова елегія ВІД СЕБЕ ВТЕКТИ НЕ МОЖНА Роздоріжжя Загублене щастя
Інші поети
Iryna Markova
@iryna_markova
Схожі вірші
Всі
Все й одразу
Ай
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4519
Печаль прячется в словах
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
12
4388