Білий птах
Кароліна Дар
Я надто молода і непутяща Що вірю так приречено у щастя, Аж збилася із спокою і сну, Сама собі вигадую весну... Марія Людкевич Я знов собі вигадую весну Серед зими, знайомим птахом білим Махне крилом і далі полетить Мені ж би хоч на мить її спинить Хоч мить! Щоб все нарешті стало зрозумілим, Без ясності я, мабуть, не засну... Я чую щебіт, щебіт крізь сніги І музика під талі сніжні сльози Сховає страх і далі полетить Мороз дзвенить, блищить, кричить Хоч мить! Хай збудуться усі метаморфози Та шелест крил додасть мені снаги... І вітер, блискавиця, буря, грім Освічує все небо так красиво, А біла птаха далі полетить. Життя ламає долю, гуркотить, Хоч мить! І я весну розгонистим курсивом Запрошую у свій зимовий дім... Я вірю в щастя, в щастя серед зим, Його несе знайома біла птиця, Кивне лише і далі полетить Щоб зиму цю нарешті зупинить Хоч мить! Осяє небо знову блискавиця, Та це вже яв і птах мені не сниться, Я відчиню вікно, хай вийде дим... Можливо, молода і непутяща, Та досі вірю в казку, мрію, щастя!...
2019-01-13 05:47:01
2
0
Інші вірші поета
Зоряний вірш Тому, хто перед сном читає вірші Зимова ніжність Залежність
Інші поети
D. K.V.
@d_kv
Siriin
@Siriin
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Ай
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5040
"Письмо ушедших дней"
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
Привет , мой милый друг Забыл ли ты, как долго не писала , Прости ,но я хотела отпустить Всю слабостью ,что в себе искала . И может ты проник Моим письмом до дрожи Забыл ли мой дневник , Увиденный стихами одинокой ночи ... Об памяти прошедших дней , Ты не увидишь ни души порока Лишь слабый шепот чувств Уложенных строками тонко . Немой вопрос в глазах Оставлю с времям на последок Легонько холодом касаний уходя , Чтоб не запомнил запах пепла.
43
17
2825