Білий птах
Я надто молода і непутяща Що вірю так приречено у щастя, Аж збилася із спокою і сну, Сама собі вигадую весну... Марія Людкевич Я знов собі вигадую весну Серед зими, знайомим птахом білим Махне крилом і далі полетить Мені ж би хоч на мить її спинить Хоч мить! Щоб все нарешті стало зрозумілим, Без ясності я, мабуть, не засну... Я чую щебіт, щебіт крізь сніги І музика під талі сніжні сльози Сховає страх і далі полетить Мороз дзвенить, блищить, кричить Хоч мить! Хай збудуться усі метаморфози Та шелест крил додасть мені снаги... І вітер, блискавиця, буря, грім Освічує все небо так красиво, А біла птаха далі полетить. Життя ламає долю, гуркотить, Хоч мить! І я весну розгонистим курсивом Запрошую у свій зимовий дім... Я вірю в щастя, в щастя серед зим, Його несе знайома біла птиця, Кивне лише і далі полетить Щоб зиму цю нарешті зупинить Хоч мить! Осяє небо знову блискавиця, Та це вже яв і птах мені не сниться, Я відчиню вікно, хай вийде дим... Можливо, молода і непутяща, Та досі вірю в казку, мрію, щастя!...
2019-01-13 05:47:01
2
0
Схожі вірші
Всі
Я отпущу с временем дальше ...
Так было нужно , я это лишь знаю Ты ушёл как ветра свежости дым Оставив на прощание " прости ", Забрав с собою частичку души Я больше об этом перестала плакать , И начала двигаться дальше забыв Хоть было то лето яркости сладко , Но больше не стану также любить , Хоть постоянно всплывают твои лести фразы , Что мучали глубоко теплотою внутри, Я отпущу с временем дальше И буду двигаться без лишней слёзы, Я не веню тебя за такое решение И понимаю почему было так , Но время летит незаметно Ничего не оставив с собою забрав ...
44
9
4107
Я граю лише уві снах...
Я граю лише уві снах, Гітару, мов тебе, обіймаю, І пісня стара на вустах, Що в серці болем лунає. Я граю лише уві снах, Мелодію, давно що забута, І печаль в блакитних очах — Мій жах і муза, мій смуток. Я граю лише для тебе, Хоч знаю, що плід ти уяви, І біль губить нестерпний — Я гину, а пісня лунає... Я граю мелодію ніжну Та бігти хочеться геть, Як чую солодку я пісню: Вона нагадає про смерть... Бо вона серце зворушить І змусить згадати тебе, Ну нащо грати я мушу І палати мертвим вогнем? Поховавши, я присяглася, Що забута гітара — ось так, Бо пісня для тебе лилася... Я граю лише уві снах...
131
25
6032