А ти досі приходиш...
Ти приходиш в думки, розтікаючись чаєм по венах
І твій голос шепоче слова осіннім листям,
Ми з тобою таки не довели оті теореми,
Лише спогад проколює серце безжалісно вістрям.
Ти приходиш у сни, розливаючись чарами ночі,
Через відстань і стіни я ще відчуваю твій подих,
Ніч моя небезпека, бо зорі, немов твої очі,
Я далеко не лицар, новий щоб робити подвиг.
Ти вселяєшся у перехожих, немовби навмисно
Та у кожного стрічного, друже, твоє обличчя,
Вже у тонусі нерви, мабуть, це таки корисно
І холодна твоя ота стриманість мені ближча.
Ти приходиш у вірші, хаотично кидаючи букви
І моїми руками слова на папір виводиш,
Скільки часу минуло такої гіркої розлуки
А ти досі приходиш... Ти досі, мій друже, приходиш...
2018-12-26 14:01:29
3
0