Лісова ідилія
І джміль, що голосно гуде над лукою, І дуб, який розкинув в небо віти, І лось, який на водопій іде прилукою, Усі вони - друзки тривимірного світу. Ялина, що від вітра гнеться подиху, Зозуля, що кує на гілці клена молодого, І комарі, що не дають нікому продиху, Усі вони - частини простору одного. Кульбаба жовта, що розквітла зранку, Бурий ведмідь, який до меду ласий, Старий лісник, що люльку запалив на ґанку, Усі вони - живуть в одному часі.
2020-12-13 07:53:22
3
1
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (1)
Andrii Katiuzhynskyi
Можливо, але обіцяти не буду, якщо вважати поета художником слова, то це такий собі пейзаж, але, якщо згадати Моне - батька сучасного імпресіонізму, то він пів життя малював свій сад і ставок з лататтям, так що хто зна, ліс можна описати багатьма способами!
Відповісти
2020-12-13 08:01:41
Подобається
Схожі вірші
Всі
Пора нахлынувших надежд
Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.
47
11
2330
Сумую без тебе
Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.
53
39
2391