Людина в чорному
Колись прийде момент в житті твоєму - Про біль ти позабудеш і про страх; І будь-яку ти вирішиш проблему І Жереб буде у твоїх руках. Людина в чорному - посланець Долі Колись постане в тебе на шляху, Забракне сили і не стане волі - Чинити супротив первинному гріху. В її очах своє життя побачиш - Спасіння там не буде для душі, Життя, яке назавжди втратиш - Бо в книзі Судеб вже написані вірші. Завжди в бутті чогось не вистачає, Нема часу покаятись в гріхах; Людина з долею в рулетку грає, Не встигши навіть звестись на ногах. Даремно станеш ти Його благати - Давно уже відміряно твій час; Коли це буде - не дано нам того знати... Та прийде він до кожного із нас.
2020-09-05 05:47:17
4
0
Схожі вірші
Всі
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
4934
Все й одразу
Ти завжди хотів все й одразу. Жага зрушити гори з місця, не торкаючись навіть каменя. Писав про світло в своїй душі, але від тебе ні променя. Тобі моря по коліно, це звісно, але ти навіть не увійшов у воду. Ти з тих, хто забув про природу слова. Раніше вірші — це була мова любові, а ти радієш кожній римі, бо знаєш, що вони випадкові. Повторюєш, як мантру що прагнеш визнання та безперечної слави. Не занадто великі бажання, навіть без крихти таланту? Ти можеш римувати, але в тебе не має душі: Твої очі порожні, як і твої вірші.
84
2
4781