Нас розділяє відстань поїздами...
Нас розділяє відстань поїздами, Мені до тебе невідомий шлях, І плаче небо білими сльозами, Втопивши моє горе у снігах. Все тяжко наболіле і несказане Прочтеш у невідправлених листах; Моє життя, із відстанню пов'язане, Мина в дорозі, мов кочівний птах. Розлуки віхола незванная Сліди любові встигла замести, І дотліває у пітьмі туманній Слабкий вогонь надії-самоти. Всьому бува свій час на світі - Тож бережіть, що можна зберегти; Коли серця розділені-розбиті, Любові не з'єднати, не сплести.
2020-09-16 04:41:49
3
2
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (2)
Nadine Tikhonovitch
Як це чуттєво... Як торкає душу!
Відповісти
2020-09-16 15:02:53
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую за відгук, вірш дійсно був написаний під враженням від нерозділеного кохання, хтось з великих сказав, що найкраще народжується з болю, прикро, але він до біса правий
Відповісти
2020-09-16 15:07:18
Подобається
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1536
Крапка
Коли я опинюся в твоєму полоні, це буде найсолодший кінець моєї історії. Це буде крапка на кар'єрі поета, ніяких почуттів вміщених на папері. Це буде найсолодший початок моєї любові – моє кохання ловитимеш у кожному слові, у кожному погляді, у кожному русі. Вірші не потрібні будуть, вони стануть безвкусні.
70
0
3050