1 Місцеві сутінки ще тільки наставали, І колесниця Сонця вже завершила свій біг; В човнах небесних боги пропливали, Світ роздивляючись, що ліг до їхніх ніг. Зустрівши перших на планеті гомінід, Володарі зірок держати стали раду: А що, як утворити тут розумний світ І дати Мудрість цьому мавп'ячому стаду. І опромінивши реліктовим промінням дикунів, Змінивши генний код земних приматів, Прибульці культ створили Зоряних богів Й знанням тубільців стали наділяти. Боги аборигенів полювати вчили, Виготовляти зброю, готувати їжу на вогні, Вирощувати хліб, тварину приручити, Сім'єю жити, небіжчиків ховати у труні. В суспільстві гомінід разючі відбулися зміни: Тубільці будували житла, човни, вівтарі, Канали рили, ліпили посуд з глини, Орієнтуватися навчились в часі й просторі. І ще аборигенам намагались пояснити, Що в світі сотні, тисячі розумних рас, Та забобонні - не хотіли розуміти, Духовності наука гомінідам не далась. Прибульці намагались їх навчити Сакральних, мудрих, таємничих знань, Та ті хотіли тільки більше захопити: Багатства, зброї, влади, пишних звань. Тож декілька десятиліть пройшло розбрату, Духовних знань тубільці так й не здобули, Проте частенько один одного вбивати За речі, зброю, жінок почали. Ще кілька сотень літ минуло - Насилля, війни, вбивства все зростали; Любов і людяність немов на вік поснули - Життя людське нічого вже не вартувало. Прибульці марно пояснити намагались, Що найціннішим для розумних - є життя, Та доводи чомусь їх не сприймались - Не видно було на обличчях людських каяття. - Даремно - думали - ми цюю расу відтворили! І поки гомініди не почали убивати їх, Небесні боги Карантин на Землю наложили, А злих тубільців лишили самих. Раз на століття зорянії човни прилітати, Щоб подивитись, що змінилось на Землі: Цивілізованими люди більш ставали, Та помудрішати ніяк все не могли... 2 І переламний в розвитку людей настав момент: Вже навіть космос люди підкорили, Створили штучний кіберінтелект І атом для потреби розщепили. Та якби іншопланетянин прилетів- Не став би той з місцевим людом розмовляти; В науці досягли вони великих успіхів, Духовно ж - й досі ще затиснуті в лещата. Коли ж нам, гуманоїдам, нарешті вдасться зрозуміти: Чому духовність й мудрість в Всесвіті важливі так, Коли життя собі подібного зумієм оцінити - Тоді й відбудеться із Розумом новий контакт. Пророкувати зовсім не беруть, Але одне напевно знаю: Колись Людина зовсім поламає Наживи й бездуховності стіну!