Прихід весни
Сліпучо-раннє сонце золоте Промінням пестить ялин верхівки, А на березі білій чорний шпак-співець Співа коханій арію, піднявши точену голівку. В повітрі сизім аж бринить весна, Розтоплюючи сніг і верби зеленячи, Десь жайворонка пісня долина, Десь чайки квилять, десь журавка плаче. Давно минулися зимові сни, Пробились проліски, жовтавий крокус квітне, І скоро по зеленій пелені Весело бігатимуть щасливі діти.
2020-10-14 05:15:51
5
3
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (3)
Andrii Katiuzhynskyi
Так, звичайно, але хочеться вже зараз!
Відповісти
2020-10-14 05:40:00
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Скоро вже прийде, чекати залишається недовго!
Відповісти
2020-10-14 05:46:56
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Ну клімат зараз змінюється, хочеться вірити, що в цьому році буде справжня зима!
Відповісти
2020-10-14 06:03:36
Подобається
Схожі вірші
Всі
Моє диво
А на дворі лив дощ мов із відра, Гуляючи по вулиці рідненькій. Побачила в болоті кошеня, На мене так дивилося сумненько. Чомусь у серці так затріпотіло, Подумала забрати в дім собі, Дістала з бруду, воно муркотіло, Співаючи дорогою пісні. Ось так у мене і з'явилось диво, Мій друг пухнастий, любе кошеня. Історія насправді ця правдива, А на дворі лив дощ, мов із відра... *** У співавторстві з прекрасною Вікторією Тодавчич https://www.surgebook.com/_victoria_todavchich_ За допомогою проекту https://www.surgebook.com/weird_owl/book/proekt-pishem-sovmestno
46
5
1391
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1883