Політ зими

Andrii Katiuzhynskyi

Як незабутньо змінюється краєвид, Якщо спостерігаєш ти зими політ; І погляд віхоли такий несамовитий, Коли сніжинки хороводять у повітрі. Непередавана чарівная хурдига - Кружляє сніг навколо, наче дзиґа; Хоч сірі небеса на землю сум вергають - Коловорот життя природа не спиняє. Хай смуток на душі у тебе зимний - Лиш на танок сніжинок глянь невтримний; Він прожене усі печалі і образи, І ти за будеш їх назавжди і одразу.

2020-10-02 05:02:28

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (1)

Andrii Katiuzhynskyi

Ні, цей вірш написаний давно, просто я іноді копирсаюсь в старих записах, приводжу в більш-менш нормальний вигляд деякі вірші, тому що більшість з того, що коли-небудь було мною написане, навряд чи побачить світ без доопрацювання

Відповісти

2020-10-02 07:28:19

Подобається

Інші вірші поета

Ніхто не зна людської сили меж Хотілося мені... Як часто чуєш нарікання у свій бік В житті безпечному ми часто забуваваєм...

Інші поети

Твоя NATALI

@sunny_princess

Марія

@VictoriaLerua

Angel Angel

@arayhel

Схожі вірші

Всі

Пора нахлынувших надежд

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Устаю сегодня рано Без кошмаров и тревог, День начну без одеяла Улыбаясь небу полных облоков Обниму своего друга , Что на подоконнике взгруснул , Прошептав ,что скоро лето дружно , Обязательно к нам в гости сможет заглянуть. С ним и множество событий Впереди ждёт только смех , Разве можно одним мигом Передать всю радость от поры нахлынувших надежд.

1395

Закат декабря

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...

1500