Утікач від урбанізації

Andrii Katiuzhynskyi

Звільнилася земля від тягаря зими, Сніг танув, проталини зіяли темними очима; Він від'їжджав - знов непомічений людьми, Дивилось місто з пластикових вікон - проводжало зиму. Стомився він від затхлості квартир, Від смогу, сірих стін, машин ядухи, Від галасу і гомону; наскрізних дир, Які аміаком смердять; від божевільних й непотрібних рухів. Йому хотілось: першу зелень бачити весни, Почути, як гаї шумлять в Карпатах смерекові, Послухать пташок пісню; зріть, як журавлині табуни Вертаються додому в мареві ранковім. Тікав в весну він від завчених фраз, Від безсердечності великих міст й нещирих друзів; Він більше не хотів проводити-втрачати час В цім замкнутім, гидкім, нестерпним крузі.

2021-01-04 06:41:45

Інші вірші поета

Abandoned villages of Galicia Про мудрість і істину Ластівка в небі Хлопчик із санчатами

Інші поети

Принцеса флафа

@drama_qveen

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

I N F I N I T Y

@In_FiNiTY

Схожі вірші

Всі

Дитинство

Ruslana

Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.

12004

"Я буду помнить"

Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)

Я буду помнить о тебе , Когда минутой будет гнусно И одиноко грянет в след Дождь смыв порою мои чувства Я буду помнить о тебе , Когда нагрянет новый вечер И ветер заберёт себе Мои увечены надежды . Я буду помнить, тот момент, Когда тебя со мной не стало Оставив только мокрый цент С того ,что в сердце потеряла Я буду помнить твой уход , Да может быть, тогда слезами Теперь совсем под тихий сон Обняв подушку крепко швами .

2186