Весна прийшла

Andrii Katiuzhynskyi

Весна - тончиться снігу біле покривало, Кущі трави звільняючись - стають рудим рядном; Чорні проплішини весняної землі відталої Водою напуваючись - стають розкислим місивом-багном. Синиця-халамидниця весело тінькає - днів теплих просить, Цвірінькаючим горобцям весняне сонце надає утіхи і снаги, Статечний грак нерозторопно походжає, землю дзьобаючи носом, Шумливі галки пташинії розпочали торги. Шпак-пересмішник над усіма знущається навмисне: То трель його луна в повітрі, то - нявчить, як кіт; День жайворонка в небі ллється пісня... - Крокує семимильними весна кроками - її вже не спинить.

2021-03-20 08:38:41

Коментарі

Упорядкувати

За популярністю
Спочатку нові
По порядку

Показати всі коментарі (4)

Velles

Как всегда пишите красотой художника🥰

Відповісти

2021-03-20 11:16:38

Andrii Katiuzhynskyi

@Velles Стараюсь - а там как уж получается!

Відповісти

2021-03-20 11:17:48

Подобається

Velles

@Andrii Katiuzhynskyi получается🙂

Відповісти

2021-03-20 11:18:16

Інші вірші поета

Жорна бога Сонце, що заходить Митцеві Небесний малюнок

Інші поети

ملاك عطوات

@WhiteAngel3011

ulia_sapphic

@ulia_sapphic

_Sveta_Sveta_

@_Sveta_Sveta_

Схожі вірші

Всі

Впізнай себе...

Вікторія Тодавчич

Впізнай себе в моїх словах , Що виливаються в пісні. Ти знову є в моїх віршах . Я їх присвячую тобі. Всі погляди твої ласкаві, Я все змалюю у віршах. Тихенько ,щоб вони не знали До тебе я прийду у снах. Коли у дзеркало поглянеш А там побачиш лиш мене. Знов вірші всі мої згадаеш, І знов впізнаеш там себе. І в день Святого Валентина, Ми стали друзями с тобою. Нехай зупинится хвилина, Я розлучилася з журбою....

1363

Сумую без тебе

Вікторія Тодавчич

Сумую без тебе, кохана Так важко на серці мені. Приходь ти до мене жадана, Щоночі. Хоча б уві сні. Загляну в кохані я очі, Не йди, прошепчу. Я люблю. Та довгі безсоннії ночі, Вбивають вже душу мою. Прошу я, відкрий моє серце, Ти подихом ніжним своїм. Відчиню заховані дверці, Закриті на сотні замків.

1514