Весна прийшла
Весна - тончиться снігу біле покривало, Кущі трави звільняючись - стають рудим рядном; Чорні проплішини весняної землі відталої Водою напуваючись - стають розкислим місивом-багном. Синиця-халамидниця весело тінькає - днів теплих просить, Цвірінькаючим горобцям весняне сонце надає утіхи і снаги, Статечний грак нерозторопно походжає, землю дзьобаючи носом, Шумливі галки пташинії розпочали торги. Шпак-пересмішник над усіма знущається навмисне: То трель його луна в повітрі, то - нявчить, як кіт; День жайворонка в небі ллється пісня... - Крокує семимильними весна кроками - її вже не спинить.
2021-03-20 08:38:41
7
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Velles
Как всегда пишите красотой художника🥰
Відповісти
2021-03-20 11:16:38
1
Andrii Katiuzhynskyi
@Velles Стараюсь - а там как уж получается!
Відповісти
2021-03-20 11:17:48
Подобається
Velles
@Andrii Katiuzhynskyi получается🙂
Відповісти
2021-03-20 11:18:16
1
Схожі вірші
Всі
Тишина ночного неба
Полный город одиноких улиц И фонарики вокруг в глазах горят В темноте стен полыхает ветер молча , Сцены шелеста теней играя без конца ... Мнимость разных звёзд по небу Освещает путь ко царству сна Тем , кто в глубине ночи не встретил , Свой покой без тучь мыслей сполна ... Тишиной ночного насладиться неба , Рано или поздно станет легче слов ... Без ответов улетят запреты Давних чувств и всех тревог Звук сверчков дополнит кредом Пейзаж сердца споведь звёзд , Лишь о том , что дни болело От полных будней забот
46
44
2543
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1883