Весняний етюд
Andrii Katiuzhynskyi
Вже лід давно на ріках скрес, І сніг просів під гнітом, Мороз колючий раптом щез; Промінням сонця ліс умитий. Перші проталини весни В крижаних латах сяють, Весняні ранні гожі дні Всіх щастям напувають. І кожна гілка вирізня Весни ходу легкую; І синій пролісок й старий вербняк Прихід її нотують.
2020-10-06 04:40:10
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже добре, що є кому це оцінити, Ваші відгуки надихають писати!
Відповісти
2020-10-06 09:38:29
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, сподіваюсь - писатиму так й далі!
Відповісти
2020-10-06 09:44:42
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-06 10:28:54
Подобається
Інші вірші поета
Людина в чорному Про старість Стоїчний вірш Небесний малюнок
Інші поети
Julia K
@yy_mistress
Схожі вірші
Всі
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1514
Намалюю
Вікторія Тодавчич
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
52
13
1673