Весняний етюд
Andrii Katiuzhynskyi
Вже лід давно на ріках скрес, І сніг просів під гнітом, Мороз колючий раптом щез; Промінням сонця ліс умитий. Перші проталини весни В крижаних латах сяють, Весняні ранні гожі дні Всіх щастям напувають. І кожна гілка вирізня Весни ходу легкую; І синій пролісок й старий вербняк Прихід її нотують.
2020-10-06 04:40:10
3
4
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (4)
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже добре, що є кому це оцінити, Ваші відгуки надихають писати!
Відповісти
2020-10-06 09:38:29
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дякую, сподіваюсь - писатиму так й далі!
Відповісти
2020-10-06 09:44:42
Подобається
Andrii Katiuzhynskyi
Дуже дякую!
Відповісти
2020-10-06 10:28:54
Подобається
Інші вірші поета
Східна легенда про метеликів Маорійська легенда про різні кольори шкіри Ботхісатва Зашморг
Інші поети
May Ling
@May_Ling54
Аня
@Ann_000
Схожі вірші
Всі
Я тебе по-справжньому кохала...
Вікторія Тодавчич
Я тебе по-справжньому кохала... Так, неначе зовсім не жила. І тобі лиш серце відкривала, Я тебе кохала, як могла. Я тобі всю душу і все серце, Все віддам, ти тільки попроси. Я тебе кохатиму до смерті, Я з тобою навіки і завжди. Я тобі відкрию таємниці, Все, що маю — все віддам тобі. І поля, і чистії криниці, І прекрасний спів тих солов'їв. Я тебе по-справжньому кохала, Весь свій час, я віддала тобі. Я була наївною . Не знала, Що не брешуть тільки солов'ї.
42
15
1447
Закат декабря
Позитивна Морквинка ( &Не Мілашка ;)
В сердце бьёт в бешенстве пульс, Остановить его нечем й боюсь В груди разгорается тёплый огонь , Что пламенем рушит спокойствие й фантазии снов... В личном пространстве сшибает мосты, Наши глубины сжимая в пути Стали с личной ближе наш мир, Вера в чувство пораждая искры Воля свободы кречит только внутри, Больше не сможет затронуть мыслей синевы, Небо в далёком закате зовёт за собой, Где можно побыть с тишиной лишь одной ... Не стоит тревожить прекрасный момент , Тебя не хватает очень со всем В рассвете остался твой запах кофе с утра, Грусть поглотила весь разум струна, Под холод оттенка вновь декабря , Узоры яркого солнца с собой уводя ...
35
4
1716