Яблуні, що відцвітають
Мов пір'я біле, облітають пелюстки з квітучих яблунь, В природі все вмирає швидко, але і швидко ожива; Тріпочучи крильми, співає шпак невгавний, Віщуючи: надія є - життя постійно тчеться нитка вікова. Хай білі пелюстки осипалися - зав'язь стигне, І спілі яблука порадують нас восени; Хоч відлетять у вир птахи, коли настане скипень*, Весною вернуться знов - співати нам свої пісні. Скипень - діал. холод, холоднеча
2021-05-25 04:41:09
4
0
Схожі вірші
Всі
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2491
Мої слова
Мої слова нічого не варті, але я більше нічого не вмію, Лише нестерпно кохати те, що згодом вб'є усі мої квіти. Те, що загубить мене і все, що я маю, викличе аритмію, Але віддам усього себе й обіцяю, що не буду жаліти. Бо завжди волів проміняти комфорт на більш вартісні речі. Запам'ятав назавжди: жалість до себе породжує лише порожнечу, Якщо життя чогось і навчило, то плести лише проти течії. Мої слова нічого не варті, але лунатимуть в тебе під вечір.
85
0
5126