. . .
Тобі ж є про що розповісти - чому ти мовчиш?
Чому тихо очима взгризаєшся в простір навколо?
Я вже чула усіх: щастя, слабкість, знедолення, тишу,
Та не чула того, хто не губить й не опускає голову.
Так, ти завжди мовчиш. Чи жартуєш. Одне із двох.
Ти смієшся з людей, та найбільше, мабуть, із мене.
Бо якщо тебе не рятують вино і Бог,
Як маленьке дівча враз розв'яже твої проблеми?
Рідше ти застигаєш, холодний, немов метал.
Загартована сталь протікає тобі у вени.
Щось губив ти не раз, та не раз і сам пропадав
У дешевих кулісах, на кимось освистаних сценах.
Те все видно в твоїх зіницях на самому дні -
Я навчилась побачить, коли не зуміла почути.
Там палали пожежі й тонули чужі кораблі
До далеких земель собі креслячи довгі маршрути.
Говорю знову я. Ти мовчиш. Ти мовчиш і смієшся,
Наче граєш зі мною в якусь невигадливу гру.
Але вірю, я розгадаю тебе колись врешті.
Бо цю гру не закінчено, доки я ще говорю.
2019-03-27 19:07:08
27
5