Дівчинка у синьому
Хтось носить білі пальта, Хтось одяга підбори. Диявол носить Prada. Мільйонники - затори. Туман вдягають гори. Та моди стоголосся Дівчатко не підкорить Із квітами в волоссі. Вона на перехресті Де час іде невпинно. Дівча з вогнем і честю, Одягнена у синє. У думці - бездоріжжя. Полонить - беззаконня. Тримає міцно віжжі, Облуди оборона. Душа ж несхильно рветься Крізь принципів кайдани Туди, де мрія серця Не буде ненастанна. Туди, де гра гітара, Де спокою години. Те місце домом стане Для дівчинки у синім. Та знов метаморфози Реальності колізій Поб'ють квітки морозом, Під комірець пролізуть. Та в своїм бастіоні Рішуче і несхильне, Мов океан солоний, Оте дівча у синім.
2018-04-16 07:05:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Marina Parthenovith
Чудовий вірш) Можна цілу поему створити)
Відповісти
2018-04-24 19:40:42
1
Химера Зеленоока
Ооо, невже?😁
Відповісти
2018-04-25 08:18:49
Подобається
Химера Зеленоока
@Marina Parthenovith Звучить цікаво🤔😊
Відповісти
2018-04-25 08:19:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Намалюю
Намалюю тобі на обличчі Сонця промені, хмари і гай... Я не зраджую тій своїй звичці І ніколи не зраджу. Це край. Небо синє, бурхливе і темне, Наче очі твої, наче рай. Наче сховище, замок підземний. Наче темний і лячний той край. Намалюю тобі на обличчі, На сторінці клітинку. Портрет... Я не зраджую тій своїй звичці, Знов малюю лиш твій силует.
50
13
1415
Печаль прячется в словах
Полны отчаяния слова Достигли й душат вдруг меня Не знаю дальше как мне быть И стоит ли их отпустить Всю грусть ,что прячется внутри Пусть заберёт с собою дни А шоколад утешет впредь Всё горести уйдут под дверь Но чувства ,что живут внутри Не скроешь с время позади Ведь вырвуться с оков груди Их не сдержать нечем увы ... Как не было мне тяжело Я не смогу забить их льдов И холод тот , что тронул весь Согреть не сможет даже лесть...
50
10
3195