Дівчинка у синьому
Хтось носить білі пальта, Хтось одяга підбори. Диявол носить Prada. Мільйонники - затори. Туман вдягають гори. Та моди стоголосся Дівчатко не підкорить Із квітами в волоссі. Вона на перехресті Де час іде невпинно. Дівча з вогнем і честю, Одягнена у синє. У думці - бездоріжжя. Полонить - беззаконня. Тримає міцно віжжі, Облуди оборона. Душа ж несхильно рветься Крізь принципів кайдани Туди, де мрія серця Не буде ненастанна. Туди, де гра гітара, Де спокою години. Те місце домом стане Для дівчинки у синім. Та знов метаморфози Реальності колізій Поб'ють квітки морозом, Під комірець пролізуть. Та в своїм бастіоні Рішуче і несхильне, Мов океан солоний, Оте дівча у синім.
2018-04-16 07:05:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Marina Parthenovith
Чудовий вірш) Можна цілу поему створити)
Відповісти
2018-04-24 19:40:42
1
Химера Зеленоока
Ооо, невже?😁
Відповісти
2018-04-25 08:18:49
Подобається
Химера Зеленоока
@Marina Parthenovith Звучить цікаво🤔😊
Відповісти
2018-04-25 08:19:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Дитинство
Минає час, минуло й літо, І тільки сум залишився в мені. Не повернутись вже в дитинство, У радості наповнені, чудові дні. Я пам'ятаю, як не переймалась Та навіть не гадала, що таке життя. Просто ляльками забавлялась, І не боялась небуття. Любити весь цей світ хотіла і літати, Та й так щоб суму і не знати. І насолоджувалась всім, що мала. Мене душа моя не переймала. Лиш мріями своїми я блукала, Чарівна музика кругом лунала. І сонечко світило лиш мені, Навіть коли були похмурі дні. І впало сонце за крайнебо, Настала темрява в душі моїй. І лиш зірки - останній вогник, Світили в океані мрій. Тепер блука душа моя лісами, Де вихід заблокований дивами, Які вбивають лиш мене. Я більш не хочу бачити сумне. Як птах над лабіринтом, Що заплутав шлях, літати. И крилами над горизонтом, Що розкинувсь на віки, махати. Та не боятись небуття, Того що новий день чекає. Лиш знову насолоджуватися життям, Яке дитинство моє знає.
71
7
12075
Темнота теней ночи ...
Пусто стало без границы Ночь взошла забрав луч дня Темны улицы, как тишины темницы , Освещает только свет одного фонаря ... Покров одеяла ночи вкрыто небо В далеке не страшны мне тени ветвей И не будоражит больше холод ветра , Что касается руками глубины очей ... Бурю льда он не приносит Темнота стала привычна мне Звук сверчков не веет грустью Больше ничего бояться нет... Свет от звёзд полны свеченьем Они стали снов мечты путей Для того , кто вдруг заблудит И поддастся темноте своей ...
44
13
2271