Дівчинка у синьому
Хтось носить білі пальта, Хтось одяга підбори. Диявол носить Prada. Мільйонники - затори. Туман вдягають гори. Та моди стоголосся Дівчатко не підкорить Із квітами в волоссі. Вона на перехресті Де час іде невпинно. Дівча з вогнем і честю, Одягнена у синє. У думці - бездоріжжя. Полонить - беззаконня. Тримає міцно віжжі, Облуди оборона. Душа ж несхильно рветься Крізь принципів кайдани Туди, де мрія серця Не буде ненастанна. Туди, де гра гітара, Де спокою години. Те місце домом стане Для дівчинки у синім. Та знов метаморфози Реальності колізій Поб'ють квітки морозом, Під комірець пролізуть. Та в своїм бастіоні Рішуче і несхильне, Мов океан солоний, Оте дівча у синім.
2018-04-16 07:05:12
8
6
Коментарі
Упорядкувати
  • За популярністю
  • Спочатку нові
  • По порядку
Показати всі коментарі (6)
Marina Parthenovith
Чудовий вірш) Можна цілу поему створити)
Відповісти
2018-04-24 19:40:42
1
Химера Зеленоока
Ооо, невже?😁
Відповісти
2018-04-25 08:18:49
Подобається
Химера Зеленоока
@Marina Parthenovith Звучить цікаво🤔😊
Відповісти
2018-04-25 08:19:06
Подобається
Схожі вірші
Всі
Тарантела (Вибір Редакції)
І ніжний спомин серця оживився В нестримнім танці тіла — тарантели, Коли тебе відносить в зовсім інші Світи буття — яскраві й небуденні. Коли душа вогнями іржавіє, Кричить до тебе екстраординарним Неспинним рухом палкої стихії! Чому стоїш? Хутчіш в танок за нами! Бо тут тебе почують навіть боги, Суворі стержні правди на планеті. Танцюй-співай у дивній насолоді, Бо то є радість в ритмі тарантели!... Твоє ж життя невічне, зголосися? В мовчанні втопиш душу і печалі? Чи може разом з нами наймиліше Відкинеш маску сорому й кайдани? *** Переклад в коментарях 🔽🔽🔽
43
33
9196
Тени собственного сердца ...
Глубокой ночью в тишине , Как млечные пути горели свечи Их огонек горел во тьме Скрывая тайны сердца человечьи Тенями прошлого унося яркий свет, На языке горело пламя вспоминания Из памяти оствавив только след Потухших пепла чувств одного созерцания .. И лишь полны отчаяния глаза Остались морем слёзного раскаяния .. Об том ,что не забудешь некогда Ошибки сделанных ,когда то лишь случайностью ... Прекрасных звёзд на небе уголков, Когда хотелось быть ранимым Сломать себя от бури горечи долгов, Которых прятал от своих любимых И каждый вздох ,что вдруг не смог, Раскрыть все страхи угнетения В тени ночей под всхлип с дождём Укрыв опять себя жалким замком мгновения. 🎶🎧🎶 💫Demons ~Alec Benjamin 🖤
39
9
2037